Президент Росії Володимир Путін зустрівся із сирійським лідером Ахмедом аль-Шараа у Кремлі 15 жовтня 2025 року, у Москві. Цей візит експерти трактують як спробу Кремля зберегти свій вплив на Близькому Сході в умовах все зростаючих складнощів і зменшення ролі регіонального гравця.
За словами очільника МЗС Росії Сергія Лаврова, під час перемовин обговорювалися подальша доля стратегічних військових об’єктів Росії — морської бази у Тартусі та авіабази Хмеймім.
Ці переговори відбулися на фоні очевидних невдач у підтримці російської присутності у регіоні.
- Москва планувала провести 15 жовтня саміт Росія — арабські країни, але, за інформацією, його скасували через підтвердження участі лише небагатьох лідерів.
- За два дні до того світова увага була прикута до Єгипту, де світові лідери підписали угоду про припинення вогню в Газі, посередником якої виступили США.
- Росія не отримала запрошення на цю подію у Шарм-еш-Шейху.
Аналітик із Фінського інституту міжнародних справ Оллі Руохомакі розповів, що зустріч Путіна з аль-Шараа «виглядає як відчайдушна спроба втримати те, що втрачається».
«Росія, передусім Путін, намагаються зберегти позиції в регіоні. Сирія була їхньою опорою на Середземному морі»
— додав він.
Роль Москви в Сирії після Ассада
Військова інтервенція Росії в Сирії 2015 року кардинально змінила хід громадянської війни на користь режиму Башара аль-Асада, допомогла утвердити контроль у Дамаску і відновила статус Москви як ключового впливового гравця регіону.
- Підтримувані Іраном і Хезболлою авіаудари Росії знищили значну частку опозиції.
- Дипломатичні ініціативи, зокрема, Астанський процес, зміцнили позиції Кремля.
Однак це домінування зникло у грудні 2024 року, коли повстанці під керівництвом аль-Шараа, колишнього члена терористичної організації Аль-Каїда, швидкою наступальною операцією скинули Асада. Той утік до Росії, що поставило під загрозу довготривалі інвестиції Москви та присутність її на двох середземноморських базах.
- Ахмед аль-Шараа, відомий раніше як Абу Мухаммад аль-Джулані, став президентом у січні і демонструє прагматичний підхід до Москви, незважаючи на минулі конфлікти.
- У лютому Путін підтвердив підтримку Росією єдності, суверенітету й стабільності Сирії.
- На зустрічі 15 жовтня аль-Шараа зазначив, що його адміністрація поважатиме існуючі домовленості з Росією та готова розпочати нову фазу двосторонніх відносин.
Політичний аналітик Анна Філіпі з Асоціації міжнародних справ відзначила, що аль-Шараа прагне нормалізувати стосунки з глобальними гравцями і відродити зруйновану економіку Сирії. Вона зазначила:
«Прагматизм тепер переважає над ідеологічними чи минулими застереженнями як у Путіна, так і в аль-Шараа.»
Новий баланс Сирії
Минуле аль-Шараа як лідера угруповання Хайят Тахрір аль-Шам (раніше визнаного Росією терористичною організацією) робить поточне потепління відносин з Москвою особливо примітним.
- У 2016 році Росія обіцяла «знищити» цю організацію, охарактеризувавши її як «варварське терористичне формування».
За даними Reuters, новий сирійський уряд шукає від Москви:
- Екстрадиції Башара аль-Асада.
- Чітких гарантій щодо подальшої присутності в Тартусі та Хмеймімі.
Ніл Квілліам із Chatham House вважає, що візит аль-Шараа є прагматичною спробою диверсифікувати альянси.
«Зустріч із Путіним відповідає його стратегії укріплення зв’язків із різноманітними країнами, а також надсилає потужний сигнал колишньому президенту Асаду та його прихильникам»
— пояснив аналітик.
Водночас, попри збереження російського контролю над військовими базами, загальний вплив Москви помітно зменшився.
«Немає сумнівів, що вплив Росії стрімко впав, в той час як інтереси США зросли, а Дональд Трамп присвячує Сирії більше уваги, ніж раніше»,
— зазначив Квілліам.
У вересні аль-Шараа зустрічався з Трампом на полях генеральної асамблеї ООН у Нью-Йорку, а раніше — у травні в Ер-Ріяді, демонструючи спроби домовитися як з Вашингтоном, так і Москвою.
Невдачі Росії
Ослаблення позицій Росії в регіоні стає все більш очевидним.
- 13 жовтня Москву виключили з престижного саміту миру у Шарм-еш-Шейху, де понад 20 світових лідерів підписали Вашингтонський план припинення вогню у Газі.
- Лавров підтвердив неучасть Росії, а експерти вказують, що це є свідченням зниження дипломатичного впливу Кремля.
Руохомакі прокоментував: «Це не образа — це просто відображення того, що Росія в регіоні втратила фактичну міць. Арабський світ, особливо країни Перської затоки, є союзниками Заходу й Америки: Саудівська Аравія, Катар, ОАЕ.»
За словами Квілліама, саміт у Шармі був «виставою Трампа» і ніколи не був майданчиком, де Путіна хотіли бачити.
Росія, зі свого боку, намагалася організувати власний саміт з арабськими країнами, але захід скасували через відсутність підтримки регіональних лідерів.
«Російсько-арабський саміт був затінений мирною ініціативою в Газі»
— сказав Квілліам.
За його словами,
«всі головні арабські країни вимушені були показати, кому вони насправді вірні — і це не був Путін.»
Подальші перспективи
Аналітики наголошують, що нинішні дії Путіна й аль-Шараа є результатом необхідності, а не партнерства.
Обидві сторони виграють від подальшої співпраці, пояснює Філіпі:
-
- Росія прагне зберегти свій доступ до морського порту Тартус і військової бази Хмеймім;
- Сирія шукає російські енергоресурси й інвестиції для відновлення економіки.
Експерт Chatham House Девід Баттер додає, що аль-Шараа може розраховувати на Росію у плані постачання зброї та економічної допомоги.
«Він може хотіти закупити озброєння для посилення сирійської армії — Росія є практично єдиним варіантом»,
— зауважив Баттер.
Також йдеться про російський контракт на друк нових сирійських банкнот і постачання палива та пшениці.
Руохомакі сумнівається, що Росія зможе розширити своє військове присутність у Сирії.
«Вони не планують розширюватися, але й не збираються йти геть»,
— говорить він.
«Фокус сирійської влади зараз внутрішній. Москва не допустить втручання у внутрішню політику, як це було за режиму Асада. Це зовсім інша ситуація.»