Вперше за три роки Одеська виправна колонія №14 відкрила свої двері для родичів засуджених, представників громадських організацій та журналістів. Установа, в якій наразі перебуває близько 500 ув’язнених, продемонструвала оновлені умови тримання і поділилася інформацією про програми ресоціалізації.
Оновлені умови: кімнати для побачень, кухня, храм та побут
Першим об’єктом огляду стали кімнати для тривалих та короткострокових побачень. Вони пройшли капітальний ремонт, укомплектовані новими меблями, кухонною технікою та посудом. Кімнати обладнані сучасною апаратурою, а максимальна тривалість побачень може сягати трьох діб. Ця послуга є платною — приблизно 500 гривень за добу для кожного засудженого.
“Сума не є значною, вона дозволяє кожному ув’язненому і його родинам організовувати побачення з комфортом”, — прокоментував Вадим Ягодкін, представник департаменту з питань виконання кримінальних покарань.
Важливо зазначити, що частина фінансування була отримана від благодійних організацій, гуманітарної і неурядової допомоги, а інша — зі спеціального фонду, який формується за рахунок праці засуджених.
Завдяки цьому фонду колонія має змогу закуповувати побутову техніку, здійснювати ремонти та покращувати умови проживання без залучення державних коштів. Загальна сума витрат сягнула приблизно двох мільйонів гривень.
Після огляду кімнат для побачень гостей провели до житлових секцій, де ув’язнені проживають щодня. На відміну від традиційних уявлень про тісні та ґратовані камери, приміщення нагадують гуртожиток. Житлові кімнати вміщують від двох до десяти осіб, мають спільну кухню обладнану посудом та холодильниками, а також спеціальні зони для зберігання продуктів. Пересування між приміщеннями є вільним.
“Законодавство дозволяє засудженим користуватися холодильниками та іншою побутовою технікою без обмежень”, — зазначив Артем Мацюця, головний спеціаліст відділу дотримання прав ув’язнених і осіб під вартою.
На сьогодні в колонії облаштовано понад 130 місць з індивідуальним простором, і для кожного засудженого встановлено перегородки навколо ліжка.
“Раніше кімнати були обладнані двоповерховими ліжками, ремонт не проводився”, — пригадала Алла Ходак, керівниця благодійної організації “100 відсотків життя. Одеса”.
Крім житлових приміщень, кожен гуртожиток має власний прогулянковий двір. Засуджені можуть також відвідувати храм, де регулярно проходять богослужіння, а також магазин із товарами першої необхідності, втім зробити це можна лише у супроводі конвоїра.
Підготовка до звільнення, стандарти та виклики після виходу на волю
За останні десять років чисельність засуджених у колонії скоротилася в кілька разів, що сприяло суттєвому покращенню умов утримання. Вадим Ягодкін наголосив, що однією із головних задач установ виконання покарань є не лише ізоляція, а й підготовка людини до повернення в соціальне життя.
“Встановлені європейські стандарти передбачають 4 квадратні метри житлової площі на одну особу. Це практика, прийнята в європейських країнах”, — пояснив Ягодкін.
Колонія є установою суворого режиму. Тут тримають людей із різними статтями покарання, які відбувають покарання не в перший раз. Саме тому одна із пріоритетних задач установи — ресоціалізація. Функціонує спеціальний відділ, який надає соціальну, психологічну та правову підтримку ув’язненим.
“У відділі працюють психологи, інспектори з підготовки до звільнення, які допомагають відновлювати документи та сприяють адаптації на волі”, — розповів Вадим Ягодкін.
Засуджені мають доступ до IP-телефонії, що дозволяє підтримувати зв’язок із близькими. Світлана Турбату з благодійної організації Free Zone зауважує, що створення комфортних умов перебування сприяє кращій адаптації після виходу на свободу.
“Це полегшує процес, знижує стрес у період звільнення”, — поділилася вона.
Однак, як і раніше, основною проблемою для звільнених залишається працевлаштування.
“Коли виходиш на свободу, з перших днів знайти роботу складно — роботодавці неохоче беруть колишніх ув’язнених. Проте за бажання можна знайти роботу, це не проблема”, — зазначив один із засуджених на ім’я Євген.
Відгуки засуджених і громадських активістів
Сергій, який вже вдруге перебуває в Одеській колонії за торгівлю зброєю, зізнався:
“Я потрапив сюди через необдумані вчинки, а не через реальну потребу. Перший раз відбував покарання до 18 років. Зараз всі умови значно покращилися”.
Євген, який відбуває покарання за крадіжку, також відзначив позитивні зміни:
“Мені сподобалась екскурсія у колонії. Моя мати та дружина змогли побачити, в яких умовах я перебуваю. Зробили хороший ремонт, умови комфортні, годують добре. Тепер вони розуміють, що тут немає бруду і безвиході. Більше не хочу повертатися сюди, я прагну вийти і знайти роботу, жити для сім’ї”.
Олег Горобець, директор одеської філії Благодійного фонду “Деполь Україна”, наголосив, що вирішив особисто оглянути колонію, оскільки має багато інформації про зміни в пенітенціарній системі.
“На мою думку, ув’язнені після звільнення стають психологічно більш врівноваженими і впевненими, що дає їм новий старт і додатковий стимул для успішної адаптації у суспільстві”, — поділився Горобець.
В установі підкреслюють: створення гідних умов утримання — лише перший крок. Головним випробуванням залишається період після звільнення, коли колишні ув’язнені борються за довіру суспільства, працевлаштування і своє місце в житті. Успішність цього переходу має визначальне значення не лише для їхнього майбутнього, а й для безпеки та стабільності громади загалом.