Президент Володимир Зеленський 22 червня підписав указ про запровадження санкцій стосовно фізичних та юридичних осіб, які ведуть бізнес на окупованих Росією територіях України, зокрема в Криму.
За словами Зеленського, санкції спрямовані проти «тих, хто співпрацює з (російським) окупантом на нашій землі», адже вони «допомагають виправдовувати агресію, вважають нормою наживатися на окупації та сплачувати податки» Росії.
Цей указ, що став наслідком рішення Ради національної безпеки і оборони України, було опубліковано на сайті Офісу Президента разом зі списками осіб та компаній, які підпали під санкції.
Зеленський підкреслив, що цей указ є лише початком масштабного плану щодо запровадження санкцій проти таких осіб, і найближчим часом буде ухвалено додаткові кроки.
Він також зазначив, що українська влада працює над повною синхронізацією українських санкцій із діями іноземних партнерів.
«Справедливість має перемогти у всіх юрисдикціях і по-справжньому обмежити всіх, хто обирає Росію та війну»
— додав Президент.
Опубліковані на сайті Офісу Президента списки санкціонованих осіб та компаній не містять детальної інформації про характер їхньої діяльності чи співпрацю з російською окупаційною владою та державою.
До списку увійшов народний депутат Артем Дмитрюк, який у серпні 2024 року втік з України і підозрюється у нападі на поліцейського та військовослужбовця.
Також серед нових санкційованих осіб є колишній народний депутат Олександр Онищенко, який перебуває у розшуку та був засуджений заочно до 15 років позбавлення волі за масштабні шахрайства у газовій сфері у період 2013–2016 років.
Закони України щодо колаборації вже давно викликали дискусії серед громадськості, науковців та практиків.
Згідно з матеріалом 2024 року від Центру прав людини «Зміна», українське законодавство визнає ведення бізнесу на окупованих територіях як злочин колаборації. Правозахисники провели дослідження, які виявили недоліки закону та проблеми з його застосуванням.
Звіт 2023 року Української Гельсінської спілки з прав людини зазначає, що застосування правових наслідків за колаборацію відповідно до закону в окремих випадках може суперечити міжнародним конвенціям з прав людини.
«Закон не враховує випадків, коли особа веде економічну діяльність для забезпечення базових потреб своєї сім’ї або коли така діяльність підтримує життєдіяльність населення під окупацією»
— ідеться в матеріалі Центру прав людини «Зміна».