Історія та традиції села Виноградівка-Курчу
У Болградському районі Одеської області розташоване село, яке місцеві жителі і досі називають не Виноградівкою, як це зафіксовано офіційно, а Курчу. Тут збереглися спогади та легенди про скарб дідів, часи, коли на луках паслися тисячі овець, а селяни щорічно виготовляли десятки тонн вина. Протягом понад двох століть над селом майоріли вісім різних прапорів, проте мешканці й до сьогодні пильно оберігають гагаузьку та болгарську культурну спадщину.
Після адміністративної реформи в Болградському районі виявилось одразу три села з назвою Виноградівка, що викликає постійну плутанину та ускладнює ідентифікацію. Історичною та традиційною назвою цього селища є Курчу, і саме цю назву жителі активно використовують у повсякденному житті.
Раніше у селі утримували більше сім тисяч овець, а щороку виготовляли приблизно 70 тонн вина, що свідчить про колишню економічну потужність місцевого виробництва. За свою багату історію населений пункт перебував під юрисдикцією Російської імперії, Молдавського князівства, Королівства Румунія, СРСР і, нарешті, України.
Одна Виноградівка – добре, а три – плутанина
Існує проблема ідентифікації через наявність трьох сіл з однаковою назвою, що створює складності для мешканців і адміністрації.
Карта колонії Курчу (Курчі) початку другої половини XIX століття. («Бул. Колония» – це Болгарська Колонія)
Чи був у діда скарб?
Місцеві легенди розповідають про знайдений дідусем скарб, який надихав покоління мешканців села.
Сім тисяч овець і море вина
У минулому на території села паслися тисячі овець, а виноробство було однією з провідних галузей господарства.
Весілля в Курчу, 1943 рік
Збереження рідної мови
Жителі ретельно підтримують використання рідної мови, що є важливою складовою культурної ідентичності та спадщини.
Пояснення терміну «курчу»
Термін «курчу» не пов’язаний із полюванням на вовків, а має історико-культурне коріння, що відображає традиції і походження села.
Відомі уродженці села Курчу:
- Микола Терзі (Ванканин Нікулаї), 1884 року народження – капітан запасу, президент Сільськогосподарської палати повіту, керівник майном церковних установ, член правління банку колоністів Болграда. Лицар ордена «Корона Румунії».
- Степан Булгар – доктор історичних наук, дослідник краєзнавства, автор понад 40 книг, зокрема літопису села, і близько 300 наукових статей.
- Ілля Каракаш – доктор юридичних наук, ректор Міжнародного гуманітарного університету, проректор і завідувач кафедри Одеської національної юридичної академії.
- Костянтин Таушанжи – доктор економічних наук, депутат парламенту Молдови першого скликання, багаторазовий мер столиці Гагаузії, професор Комратського державного університету.
Село Курчу у 30-ті роки XIX століття
Історія села у датах:
- Виноградівка – Курчу – засноване у 1811 році переселенцями-гагаузами з сіл Сюютчюк та Акдере Північно-Східної Болгарії, нинішніх Болгарево та Бяла.
- Протягом існування село входило до складу Прутського, Кагуло-Прутського (центр – село Хаджі-Абдул), Ренійського та Болградського пласів (у румунський період), а також Болградського району.
- З 1814 по 1817 роки до Курчу и інших населених пунктів Бессарабії переселилось ще 630 сімей «старожилів болгар» з-за Дунаю.
- 25 квітня (за старим стилем) 1821 року у селі була освячена побудована кам’яна церква на честь святого Георгія Побідоносця.
- В 1829 році до колонії прибули переселенці-болгари з Румелії – південно-східної Болгарії.
- У Російсько-турецькій війні 1877-1878 років курчійці Колі Ангелов, Ілія Дімов, Спиридон Дімов і Ілія Колчев брали активну участь у боях, що призвели до здобуття Болгарією незалежності.
- До Першої світової війни було призвано 107 мешканців села.
- До кінця 1950-х вулиця Першотравнева розділяла село на гагаузьку і болгарську частини. Болгари становили понад третину населення.
- Голод 1946-1947 років забрав життя 247 жителів Виноградівки.
- У 1948 році за участю місцевої влади складався список із 286 сімей «куркулів, торговців та колишніх підприємців», з яких 16 сімей з Виноградівки були вислані до Сибіру.
- З 1946 року почалося формування колгоспів у селі.
- У 1950-1954 роках проводили спроби культивування бавовнику, однак природно-кліматичні умови Південної Бессарабії виявились невідповідними, і культуру не закріпили.
- У 1980 році в селі проживало 4498 осіб, а станом на травень 2025 року зафіксовано 3811 осіб, хоча фактично населення значно менше.
Вісім прапорів над одним селом
Протягом своєї історії село перебувало под юрисдикцією різних державних утворень:
- 1811–1856 – у складі Російської імперії;
- 1856–1878 – Молдавське князівство та Королівство Румунія;
- 1878–1918 – знову в складі Росії;
- 1918–1940 – вся Бессарабія входила до Румунії;
- 1940–1941 – у складі СРСР;
- 1941–1944 – знову під владою Румунії;
- 1944–1991 – у складі СРСР;
- з 1991 року – в складі України.
Сучасний герб села
До сьогоднішнього дня місцеві мешканці Виноградівки-Курчу зберігають та плекають культурні традиції, підтримуючи спадщину своїх предків, що відображено у багатошаровій історії та самобутності села.