Удари Ізраїлю по іранських ядерних об’єктах викликали найбільший тривогу в Росії — країни, яка першою доставила ядерну енергію до Ірану, всупереч західним запереченням.
«Ми знаходимося за міліметри від катастрофи»,
— заявила 18 червня офіційна представниця Кремля Марія Захарова у відповідь на бомбардувальну кампанію, яку Ізраїль розпочав проти Ірану 13 червня.
Десятиліття конфліктів із Заходом об’єднали Іран та Росію, незважаючи на культурний розрив між двома народами, який значно більший за Каспійське море, що фізично їх розділяє.
Останнє десятиліття Росія підтримує режим Ірану та проксі-групи по всьому Близькому Сходу. Найвідомішим прикладом є Башар аль-Асад — довготривалий диктатор Сирії, на підтримку якого Росія почала активно воювати проти повстанців ще у 2015 році. Асад упав у грудні.
«Ми спостерігаємо ефекти доміно цих змін»,
— зазначила Анна Борщевська, старший науковий співробітник Вашингтонського інституту, спеціалістка з політики Росії на Близькому Сході, у коментарі для Kyiv Independent.
«На мою думку, росіяни не були просто опортуністами. Вони не просто страхували свої ставки. Вони не просто дивилися з боку. Вони активно підігрівали хаос по всьому Близькому Сходу.»
«Звісно, у них (Ірану та Росії) була така широка ядерна співпраця, бо саме Росія побудувала ядерний реактор Бушер.»
Окрім глибокого протистояння з Заходом, ядерна енергетика є одним із небагатьох міцних зв’язків між Росією та Іраном поряд із торгівлею зброєю та спільними інтересами у обході санкцій на викопне паливо. Удари по іранських ядерних об’єктах для Росії — це справа особиста.
«Звичайно, між ними була розгалужена ядерна співпраця, адже реактор Бушер спочатку був побудований Росією», — наголосила Борщевська.
Відкритий 2007 року й забезпечуючий енергією з 2010-го, Бушер досі залишається єдиною діючою ядерною електростанцією в Ірані. Спочатку це був проєкт німецької компанії Siemens, але будівництво припинили на кілька десятиліть після повалення шаха 1979 року. Росія збудувала та підтримує станцію, яка стала першим ядерним реактором на Близькому Сході.

19 червня президент Росії Володимир Путін заявив, що погодив із Ізраїлем безпеку «понад 200» фахівців, які працюють у Бушері від імені російської ядерної агенції «Росатом».
У той же день голова «Росатому» Олексій Лихачов повідомив на конференції у Санкт-Петербурзі, що агентство евакуювало «десятки» своїх співробітників із Бушера й розглядає можливість повної евакуації, за інформацією російського видання Інтерфакс.
Станом на тепер льоту Бушер під ударами Ізраїлю не зазнавав, хоча частково через ризик ядерної катастрофи.
Захід блокував проект Бушера, який у підсумку дозбудувала Росія, побоюючись, що хоча б технічна експертиза, якщо не матеріали, можуть бути використані для розробки ядерної зброї Іраном. Проте Росія погодилася на угоду. Фахівці вказують, що уран, який Іран використовує на об’єктах збагачення, є окремим від Бушера – де Росія має монополію.
Водночас дивно, що нафтовидобувна та газова держава Іран платить Росії за будівництво Бушера й постачання урану досі, хоча реальної потреби у ядерній енергії у країни мало.
«Сумнівно говорити, що причина, через яку (Іран) це зробив — це абсолютна необхідність ядерної енергетики. Я вважаю, що вони це зробили для розвитку ядерної зброї», — зазначив Річард Неп’ю, старший науковий співробітник Колумбійського університету (енергетична програма) і колишній спеціальний посланець США Джо Байдена в Ірані, у коментарі Kyiv Independent.
Джон Еріт, старший директор з політики Центру контролю за озброєннями та нерозповсюдженням, підтримав цю думку.
«Було питання, чому вони будували досить дорогий атомний комплекс із незначною енергетичною потребою. Мотиви, на мою думку, були очевидні: Іран прагнув отримати досвід роботи з технологіями, розвинути технічну експертизу та навчитися керувати ядерними матеріалами»,
— розповів Еріт Kyiv Independent, додавши, що «проте Бушер не має прямого стосунку до програми розвитку зброї».
Бушер — основне поле ядерної співпраці Росії з Іраном. Водночас через цей зв’язок і статус Росії у Раді Безпеки ООН Москва стала ключовим посередником у впровадженні КСЯП — Спільного всеосяжного плану дій, відомого як ядерна угода з Іраном, продвиганої адміністрацією Барака Обами.
Ядерний об’єкт збагачення, який Ізраїль просить США знищити, розташований у Фордоу — під горами неподалік міста Ком.
Опитані Kyiv Independent експерти одностайно стверджують, що Росія в ролі посередника в Ірані у рамках КСЯП діє доволі справедливо. Утім, це підтверджує витривалість ядерної «м’якої сили» та жорсткої економіки Росії.
Казахстан нині є найбільшим у світі виробником урану. Росія, у свою чергу, зберігає лідерство у продажу збагаченого урану, навіть коли Євросоюз прагне позбавитися залежності від російських викопних енергоносіїв.
Обладнання та паливо для АЕС далеко не так легко замінити, як нафту та газ, створюючи для Росії важливий економічний «пуповину».
«Жодна зі сторін не залежить від іншої в основних товарах, які вони постачають, тож все інше — вторинне, а це — ядерна сфера та зброя», — зауважив Неп’ю.

Яскравим прикладом є безпілотники Shahed, які Росія почала імпортувати та застосовувати проти України наприкінці 2022 року. Згодом у РФ почали масово виробляти свої копії — «Герань».
Для Росії виробництво ядерної енергії та престиж країни, як однієї з небагатьох, здатних будувати ядерні реактори, стали важливим джерелом геополітичної м’якої сили, включно з угодою КСЯП.
Навіть колишній президент США Дональд Трамп нещодавно пропонував ідею, щоб президент Росії Володимир Путін став посередником між Іраном і Ізраїлем, проте пізніше відмовився від неї.
«Росатом», російська ядерна агенція, оголосила про будівництво ще однієї АЕС в Ірані у 2019 році. А 9 червня цього року стало відомо, що іранська ядерна агенція підписала контракт із «Росатомом»
на вісім нових реакторів, зокрема чотири — на Бушері. Удари Ізраїлю по початку 13 червня.
Ще до атак Ізраїлю експерти сумнівалися, що Росія справді побудує ці нові об’єкти. Їх оголошення вважають радше «символічним» жестом підтримки.
«Вони хочуть показати співпрацю з Росією», — пояснив Еріт. — «Ядерна енергетика — один із важливих напрямків для уряду Росії. Це сектор із високою цінністю для експорту, який усе ще приносить їм прибуток, поки інша частина економіки переживає великі проблеми.»
