Повномасштабне вторгнення застало Віктора, військовослужбовця 18-го окремого батальйону Національної гвардії України, у Маріуполі.
► 15 грудня 2021 року його підрозділ прибув до міста на ротацію. Уже на світанку 24 лютого 2022 року прозвучала бойова тривога. «Було близько четвертої ранку, я щойно завершив чергування, коли раптово до нас прибіг старшина і здійняв нас із ліжок. Спочатку мало хто повірив у реальність події, але через хвилину неподалік пролунав вибух ракети. Тоді всі зрозуміли: розпочався напад», — згадує військовослужбовець.
Упродовж перших восьми днів військові мужньо обороняли блокпост у районі Маріуполя. 2 березня противник перейшов у наступ, застосувавши танки та піхоту. Після кількагодинної сутички підрозділ був змушений відійти до міста, де бійців приєднали до загону «Азову».
Далі відбувалися запеклі бої малими групами. У команді Віктора було шестеро осіб. Позивний героя — «Ізмаїл». Поруч із ним воював боєць «Азову» із позивним «Кеп». Вони проводили зачистки будівель, відбивали у ворога зброю та навіть захоплювали трофейні танки. «Ми постійно перебували під обстрілами, літаки скидали бомби, у місті панувала велика кількість загиблих… Проте ми не здавали позицій», — розповів захисник.
Завершальна оборона тривала в районі «Штука». На початку квітня підрозділ зазнав інтенсивного штурму та був змушений відступити. Саме тоді загинув «Кеп» — побратим «Ізмаїла», з яким він пережив найважчі бої за Маріуполь.
💬 «Пам’ять про його смерть досі жива для мене. Він був для мене прикладом відваги та непохитності. Ми билися за Україну, за наших співвітчизників, за право жити у вільній країні», — згадує Віктор.
Напередодні Дня захисників і захисниць Україна вшановує всіх, хто став на захист рідної землі:
• живих героїв,
• тих, хто віддав своє життя за незалежність країни.
🙏 Українські воїни становлять надію й гордість нації, є щитом для України.
Слава захисникам і захисницям!
Слава Україні!