Ділове середовище України зазнало тривалого спадання у період з 2008 по 2019 роки, що проявлялось у сповільненні нової підприємницької активності, зниженні конкуренції та зростанні домінування великих, неефективних компаній, – йдеться у новому дослідженні.
Щоб змінити цей курс та використати потенціал зростаючої технологічної екосистеми та майбутніх відновлювальних робіт, Україні необхідно позбутися впливу повільних державних підприємств і великих компаній, які користуються політичними преференціями, заявляють економісти Світового банку та Чиказького університету — автори звіту, який є першою детальною довгостроковою аналітикою виробничого сектору країни.
Хоча в період з 2002 по 2008 рік Україна нагадувала конкурентну та високорозвинену економіку — подібну до США, протягом наступних 11 років спостерігалося «тривожне зниження бізнесової динаміки», зазначається у звіті.
Валовий національний дохід на душу населення щодо Сполучених Штатів, 1987–2023.
Дослідження охоплює майже всі компанії виробничого сектору протягом 17 років. Лише поодинокі емпіричні дослідження розглядали Україну на такому тривалому проміжку часу, особливо враховуючи відсутність всеукраїнського перепису після 2001 року.
Отримані результати частково пояснюють млявий економічний розвиток України у порівнянні з іншими країнами посткомуністичного переходу, такими як Польща та Литва.
Що сталося і чому?
Важливим рушієм економічного зростання в будь-якій країні є процес, званий «творчим руйнуванням» — коли на ринок заходять нові інноваційні компанії, які витісняють застарілі технології, робочі місця та політики.
Дослідження виявило, що в Україні замість творчого руйнування з 2008 року фактично збільшилась кількість так званих «закріплених гравців» – великих і неефективних компаній, які досягають успіху не через створення кращих продуктів або більш ефективне ведення бізнесу, а шляхом зловживання регуляціями і завдяки міцним зв’язкам із бюрократією чи державою.
Автори демонструють, що дедалі менша кількість компаній контролює все більшу частку економічної активності України, що свідчить про зменшення конкуренції.
Проблему посилюють великі державні підприємства, які з часом захопили більшу частку ринку, незважаючи на те, що зазвичай їх продуктивність нижча, а управління слабке.
В Україні налічується понад 3 000 державних підприємств у ключових секторах, зокрема енергетика, банківська сфера та оборона. Приватизація відбувається повільно.
Ці фактори, схоже, стримують появу нових інноваційних підприємств, які бояться конкурувати з такими великими й пов’язаними компаніями.
«Якщо дивитися на українські підприємства з 2014 по 2019 роки, вони нагадують індійські»
– зазначив Уфук Акджигіт, один із авторів дослідження, в інтерв’ю.
Він пояснив: «В Індії відсутність довіри до інституційного середовища дає зрозуміти, що власники бізнесу не мають стимулів до масштабування».
Це чітко відображено у даних: кількість нових компаній, які входять на український ринок, зменшується, а молоді підприємства майже не збільшувалися в розмірі з 2014 року.
Ліворуч: Частка компаній молодше шести років, 2002–2019. Праворуч: Відносна зайнятість закріплених компаній порівняно з новими у різні періоди.
Також це демотивує підприємства інвестувати у дослідження та розробки – ключовий чинник інноваційного розвитку економіки.
Дослідження показує, що навіть при наявності державної підтримки, наприклад, у вигляді субсидій, компанії не вкладають гроші в нові ідеї через відсутність довіри до бізнес-середовища.
Хоча у звіті вказується, що кумівство є одним із факторів проблеми «закріплених гравців», навряд чи це єдина причина.
«У 2008 та 2014 роках українська економіка пережила значні макроекономічні потрясіння, які викликали низку політик у відповідь на ці удари. Якими б не були ці політики, навіть якщо вони були з добрими намірами, вони, ймовірно, не сприяли створенню більш конкурентного середовища»
– зазначив Акджигіт.
Також у звіті наголошено, що до окупації Криму, Донецька та Луганська у 2014 році ці регіони були домівкою для деяких з найдинамічніших українських компаній.
Чи може Україна переорієнтуватися на відновлення?
Дослідження згадує, що ключовим чинником успіху післявоєнної реконструкції Європи за планом Маршалла було впровадження конкуренції, що сприяло розпаду картелізованих галузей.
Висновки попереджають: щоб максимально використати майбутнє відновлення країни, Україні слід розв’язати проблему «закріплених гравців».
«До війни економіка не рухалась у правильному напрямку, тож Україні не варто повертатися до старих політик. Натомість вона має будувати нову модель з орієнтиром на ефективність»
– підкреслив Акджигіт.
Це означає необхідність розділити великі компанії зі стійкими політичними зв’язками, запровадити конкуренцію та гарантувати, щоб вона базувалась на заслугах.
Звіт охоплює період до 2019 року, тому не враховує радикальні зміни в економіці України після пандемії COVID-19 та повномасштабного вторгнення Росії.
Сьогодні Україна стала осередком військових технологій — понад 500 компаній працюють виключно у сфері безпілотників, а низка спільних підприємств, створених на Міжнародній конференції з відновлення у Римі у липні 2025 року, свідчить про зростаючий інтерес світу до української технологічної та дронової екосистеми.
Вітчизняна українська крилата ракета-дрон “Пекло” (“Hell”) на непідписаному фото. (Володимир Зеленський/Telegram)
Незважаючи на потенціал слугувати драйвером післявоєнного зростання, Акджигіт застерігає, що цей сценарій може не реалізуватися, якщо Україна не вирішить проблему «закріплених гравців».
«Можуть бути певні перспективні та успішні компанії сьогодні, але завтра потрібні власні успішні гравці»
– попередив він.
Суперзірки завтра – це сьогоднішні молоді підприємці та бізнеси, і для сталого розвитку необхідно забезпечити умови, за яких молоді компанії матимуть можливість розвиватися, аби стати лідерами майбутнього.