Бременська Кунстгалле в рамках виставки “Сліди часу” презентує графічні роботи XVI–XIX століть — твори, що походять з Одеського музею західного і східного мистецтва.
Російське вторгнення в Україну та руйнування українського мистецтва й культури змусили німецькі музеї діяти: спочатку в першій половині року в Берлінській картинній галереї показали картини, тепер упродовж понад двох місяців у Бременській Кунстгалле експонуються графічні роботи.
Про це журналіст редакції Теплодар поговорив з директором Кунстгалле Крістофом Ґруненберґомю
Пане Ґруненберґ, як транспортують мистецькі твори із зони бойових дій?
Крістоф Ґруненберґ: Це дуже складне завдання. Бюрократія з обох боків непроста — поки отримаєш всі дозволи, щоб ці твори, які дуже важливі і для України, вивезти з країни. І коли все готово, транспортувати цінні мистецькі об’єкти через зону бойових дій — це також виклик. На цьому етапі супроводжував поліцейський ескорт аж до кордону. Ми дуже раді, що все вдалося, і твори безпечно прибули сюди.
Як взагалі виник контакт між Одесою та Кунстгалле Бремена?
Ґруненберґ: Бремен і Одеса — міста-побратими вже кілька років, із початку війни. Але часто вирішальними є особисті контакти. У цьому випадку одним із таких був співзасновник Інституту Східної Європи при Бременському університеті Вольфганг Айхведе, який познайомив мене з директором Одеського музею західного і східного мистецтва — паном Пороником.
Так і почався діалог. До цього вже відбулася велика виставка живопису в Берліні. Директор музею в Одесі — дуже енергійна людина, котра постійно намагається привернути увагу до війни в Україні. Саме тому ми вирішили провести виставку і в Бремені.
Директор підкреслював, що крім фінансових труднощів були й бюрократичні бар’єри.
Де потрібно подавати заявки, якщо хочеш рятувати мистецтво?
Ґруненберґ: Потрібно звертатися до відповідних українських органів, зокрема Міністерства культури. Треба спочатку отримати експортний дозвіл — це одна з найбільших перепон.
Водночас треба гарантувати, що твори повернуться назад. До процесу також долучаються сенатор із культури Бремена та Федеральне міністерство культури в Берліні. Формулярів чимало, і все це зайняло дивовижно багато часу, процес дійсно складний.
125 кращих гравюр переміщено у безпечне місце, 40 з них експонуються у вашому музеї, а загалом в Одесі — 4 500 графічних робіт. Де перебувають решта? Чи залишаються вони під загрозою?
Ґруненберґ: Сподіваюся, що ні. Одеса — місто під постійними обстрілами. Музей частково постраждав, але загалом зберігся. Відразу після початку війни твори евакуювали.
Де саме вони знаходяться, я не знаю — і підозрюю, що музей не хоче це розкривати. Сподіваюся, вони в безпеці. Частина фонду, яка прибула до Бремена, вже була евакуйована; багато робіт перевезли до Берліна, невдовзі їх покажуть у Гейдельберзі — це наступна виставкова локація.
Ці твори наразі у безпеці і залишаться в Німеччині принаймні в найближчому майбутньому.
Гравюри, мідерити, ксилографія, офорт — не надто “розкручена” тема, це радше для спеціалістів. Як ви заохочуєте людей прийти в Кунстгалле? Що робить цю виставку особливо цінною?
Ґруненберґ: Нам було важливо показати ще одну грань цього важливого музею й підкреслити зв’язок України з Німеччиною, Західною Європою, показати спільні культурні традиції й спадщину.
Музей має як європейське, так і азійське мистецтво, а також античні твори. Для нашої Кунстгалле гравюра теж має особливе значення — саме з гравюри у 1823 році починалася колекція й створення художнього товариства. Саме тому ми й обрали цю, іноді недооцінену, частину музейної роботи за головну тему виставки.