Головний державний логістичний актив південного регіону Одещини — Приватне акціонерне товариство «Українське Дунайське пароплавство» (УДП) — опинився в ситуації глибокої структурної кризи. За період з 2020 по 2024 рік ринок перевезень на Дунаї демонстрував зростання на 19,1%, тоді як ізмаїльська державна компанія зафіксувала катастрофічне зниження своїх обсягів на 62,24% загалом і на 57,83% у межах безпосередньо дунайського сегмента. Таку думку в інтерв’ю виданню «Іnterfax – Україна» висловив голова Наглядової ради УДП Бенуа Плеска.
Наслідком цього став стрімкий регрес позицій компанії: її ринкова частка на річкових перевезеннях впала з 3,11% до скромних 1,1%. Основна протиріччя ситуації полягає в тому, що підприємство володіє понад 11% загальної пропускної спроможності дунайського флоту, але водночас працює лише з трохи більше як одним відсотком вантажів. Ці показники свідчать про системний провал у комерційному позиціонуванні, недостатньо ефективну організацію та нездатність гнучко і вчасно пристосовуватися до вимог ринку.
План міжнародної реструктуризації
За словами Бенуа Плеска, для порятунку судноплавної компанії новостворена Наглядова рада УДП започаткувала масштабний план міжнародної реструктуризації, що включає:
- Невідкладне стабілізування фінансового стану підприємства.
- Відновлення комерційного потенціалу компанії.
- Перехід до чіткого структурного розподілу на окремі бізнес-підрозділи: річкову логістику, морські операції, пасажирські перевезення.
Цей процес відбувається на фоні того, як логістичний ринок Придунав’я швидко відмовляється від хаотичних правил, що сформувалися в перші роки війни, і поступово переймає жорстку європейську модель мультимодальності.
На початковому етапі великої війни через тотальну блокаду глибоководних портів ставки на перевезення Дунаєм зросли подекуди у десять разів, проте незабаром на річку почали виходити сотні дрібних операторів, що спровокувало надлишок перевізних потужностей. Внаслідок відновлення роботи портів Великої Одеси:
- фрахтові ставки повернулися до історичних норм;
- натомість витрати на паливо та інфляційний тиск залишаються чинниками, що негативно впливають на діяльність бізнесу.
Як наслідок, маржинальність перевізників звузилася до критично низьких показників, значна кількість компаній працює в збиток, а неактивні флоти масово накопичуються. Річка Дунай перетворилася на суворе середовище, де виживання можливо лише завдяки бездоганній операційній діяльності та жорсткому контролю над витратами.
Такий тренд повністю відображає загальноєвропейську транспортну політику. На сьогоднішній день у країнах Європейського Союзу майже 75% внутрішніх вантажопотоків припадає на автомобільний транспорт. Це призводить до хронічних дорожніх заторів, перевантаження прикордонних інфраструктур та стрімкого зростання витрат у бізнес-середовищі.
У відповідь на ці виклики Європейський Союз запровадив програму NAIADES III з визначеними амбітними цілями:
- збільшити обсяги річкових перевезень на 25% до 2030 року;
- наростити їх на 50% до 2050 року;
- одночасно прискорити перехід до транспортних засобів з нульовими викидами.
У новій інтегрованій транспортній схемі функції секторів чітко розподілені: вантажівки відповідають за доставку «останньої милі», залізниця обслуговує великі відстані, а річковий транспорт забезпечує перевезення великих обсягів, важких та сипучих вантажів.
Значення такого цілеспрямованого розподілу функцій особливо високе для прикордонної Бессарабії, адже лише один конвой річкових барж може замінити від 40 до 70 вантажівок. Це, у свою чергу, суттєво розвантажує митні пункти пропуску та під’їзні шляхи до портів.
Однак ефективність УДП і портів на Дунаї неможлива без тісної інтеграції з загальнодержавною інфраструктурою. Основним вузьким місцем у логістиці регіону залишається гостра нестача мультимодальних хабів — сучасних перевантажувальних терміналів зі збалансованим доступом залізниці та автомобільного транспорту до причалів Ізмаїла, Рені та Кілії, а також впровадження єдиних цифрових систем координації вантажопотоків.
Дунай вже підтвердив свій стратегічний статус інтеграційного вузла в європейську економіку під час повної блокади. Від здатності держави упорядкувати логістичну систему Подунав’я та здійснити реформування УДП буде залежати позиція України на європейському транспортному ринку в майбутньому.