На початку жовтня уряд Росії оприлюднив повний проєкт федерального бюджету на 2026–2028 роки, у якому окреслено пріоритети політики президента Володимира Путіна на найближчі роки. У своєму звіті для аналітичного центру Free Russia Foundation, що був наданий виданню Kyiv Independent, опозиційний російський політик Володимир Мілов зазначив, що бюджетна ситуація в Росії далека від «нормальної».
Володимир Мілов, який у 2000-х роках працював економічним радником уряду РФ, наголосив: «Щоб утримувати військову машину Росії у такому стані, потрібні значно більші кошти — і їх просто немає».
Редакція Kyiv Independent ретельно проаналізувала проєкт російського бюджету, аби з’ясувати, чи вичерпуються фінансові ресурси, які країна спрямовує на військові потреби.
Сім років дефіцитів
Згідно з доповіддю, Росія перебуває у глибокій бюджетній кризі. Старший економіст Центру соціальних і економічних досліджень України Володимир Дубровський назвав дефіцит «найсерйознішою економічною та політично-економічною проблемою Росії».
Основні показники:
- Росія стикається з сімома роками поспіль високого бюджетного дефіциту (понад 2%), що не спостерігалося з 1999 року.
- Уряд офіційно відмовився від мети утримувати дефіцит нижче 1% ВВП.
- У 2025 році заплановано дефіцит у 2,6% ВВП, що на 0,5% більше, ніж раніше.
- Прогноз на 2026 рік — 1,6% дефіциту ВВП, але аналітики вважають це малоймовірним.
Бенджамін Гільгеншток, керівник відділу макроекономічних досліджень і стратегій у KSE Institute, відзначив:
«Дефіцит, запланований на 2025 рік, є значним. Варіант на 2026 рік виглядає як бажане припущення, ніж реальний сценарій».
Володимир Дубровський також вважає такі прогнози заниженими:
«Якщо війна триватиме, дефіцит майже напевно зросте так само, як це було раніше. Крім того, ці оцінки не враховують потенційних наслідків майбутніх економічних санкцій».
Гільгеншток додав, що дефіцит на рівні 2-3% ВВП є «надто великим для Росії», враховуючи обмежений доступ країни до звичайного фінансування.
Москва залишилася відрізаною від міжнародних фінансових ринків через санкції, що змушує її спиратися на внутрішнє кредитування та обмежені резерви. Навіть Китай, який раніше розглядався як потенційний кредитор, відмовився від надання урядових позик.
Дорога війна
Фінансова криза безпосередньо впливає на здатність Росії фінансувати війну проти України.
Кремль, принаймні на папері, був змушений обмежити подальше зростання військових витрат, аби збалансувати бюджет. Водночас реальні дані про видатки тепер не публікуються, а оприлюднюються лише прогнозні цифри.
Основні моменти проєкту бюджету на 2026–2028 роки:
- Військові витрати планують залишити на стабільному рівні.
- Частка оборонних видатків у ВВП поступово зменшиться — з 6,3% у 2025 році до 5,5% у 2026–2027 роках, а до 2028 року впаде до 4,7%.
Володимир Мілов підкреслив, що ці цифри приховують глибші проблеми:
«Військово-промисловий комплекс стикається з фінансовими труднощами. Підтримувати його функціонування навіть на нинішньому рівні — без подальших скорочень — стає дедалі складніше».
Сергій Чемезов, генеральний директор державної корпорації «Ростех», в серпні визнав, що «рентабельність виробництва залишається низькою, а десь навіть нульовою або від’ємною», тож на розвиток залишається «не так багато коштів».
За словами Мілова, через це Росія може собі дозволити лише обмежену війну низької інтенсивності. Він зазначив, що теперішня фаза конфлікту «не дуже інтенсивна» в плані використання важкої військової техніки, такої як танки, і в основному базується на ударах дронів, ракетній атаці та локальних наступах.
«Таку війну вони зможуть підтримувати деякий час»,
— каже Мілов, —
«Але питання: для чого?»
Скорочення бонусів
Деякі великі регіони, серед яких Санкт-Петербург, Самара, Татарстан і Башкортостан, значно знизили бонуси за набір добровольців, іноді у п’ять разів.
Замість нової мобілізації Кремль покладається на грошові стимули й кампанії з набору, пропонуючи вигідні контракти добровольцям, які погоджуються воювати в Україні.
Хоча ці виплати фінансуються з регіональних, а не федерального бюджету, тенденція відображає ширшу бюджетну кризу Росії, що суттєво обмежує здатність федерального центру підтримувати регіони фінансово.
Вичерпання ресурсів
За традиційними джерелами фінансування Росія практично вичерпала всі можливості покрити бюджетний дефіцит.
Ключові факти щодо національного багатства:
- Ліквідна частина Фонду національного добробуту скоротилася до 4,2 трильйона рублів (приблизно 50 млрд доларів), що суттєво менше за очікуваний дефіцит у 5,7 трильйона рублів (70 млрд доларів) у 2025 році.
- Внутрішнє запозичення через державні облігації практично нереальне, адже доходність 10-річних облігацій перевищує 15%, що робить обслуговування боргу надзвичайно дорогим.
Старший аналітик RAND Марк Стаццинські зазначив, що російський уряд підвищував податки «для часткового покриття оборонних витрат» з початку повномасштабної війни.
Значні податкові підвищення включали:
- Підвищення корпоративного податку на прибуток до 25%.
- Плановане підвищення податку на додану вартість (ПДВ) до 22%.
Проте прийняті заходи дали лише часткові надходження, які далеко не покривають потреби бюджету.
Єдиний можливий вихід, на який, за словами Мілова, уряд змушений вдаватися — це емісія грошей, тобто фактичне кредитування з боку Центрального банку.
Володимир Дубровський прокоментував:
«Широкомасштабні внутрішні запозичення лише дестабілізували б економіку та нагадали б російській еліті про катастрофічний фінансовий колапс 1998 року, спричинений саме таким способом дефіцитного фінансування з високими ставками».
Як Захід може посилити тиск на Росію
Володимир Мілов вважає, що глибока економічна та бюджетна криза Росії є прямим наслідком західних санкцій.
За його словами, Європі слід пришвидшити відмову від російських енергоресурсів, скоротивши імпорт зрідженого природного газу (СПГ) до 2027 року та повністю припинивши постачання інших енергоресурсів до 2028 року. Це завдасть сильного удару по російській військовій машині.
Він додав, що постачання газу до Словаччини і Угорщини, а також експорт СПГ до Західної Європи залишаються основними джерелами прибутку Газпрому, становлячи понад половину його загального прибутку.
Василь Астров, провідний економіст Віденського інституту міжнародних економічних досліджень, вважає, що погіршення фіскальної ситуації Росії у цьому році зумовлене передусім двома чинниками:
- падінням світових цін на нафту;
- переоціненим курсом рубля.
Міцність рубля зменшує виручку від енергетичного експорту після конвертації у національну валюту.
Володимир Дубровський зазначив, що хоч обмеження цін на російську нафту, які встановлюють максимальну допустиму ціну на морський експорт, є «найважливішим заходом» проти Росії, воно ще не набуло повної ефективності.
Натомість другорядні санкції та обмеження, спрямовані на конкретні російські суб’єкти, «переважно мають символічний характер і дають одноразові ефекти», — заявив Дубровський.
«До цього часу саме глобальне зниження цін на нафту мало найбільший вплив»,
— додав він.
Мілов підкреслив, що західні санкції — це не єдиний «чарівний засіб», а складна система обмежень, які спрацьовують.
«Висока інфляція та високі відсоткові ставки є безпосереднім наслідком санкцій»,
— резюмував Мілов.