У контексті прагнення України до прискореного вступу до Європейського Союзу високопосадовці ЄС висловлюють занепокоєння щодо темпів виконання ключових реформ, котрі є необхідними для реалізації європейських амбіцій країни.
За даними RRR4U — консорціуму українських аналітичних центрів — за останні три місяці 2025 року Україна не виконала 11 необхідних реформ, що унеможливило відкриття європейських фінансових потоків. Крім того, прогнози свідчать про можливе недотримання додаткових реформ у першому кварталі 2026 року, що ставить під загрозу європейське фінансування на суму до 5 мільярдів євро (близько 5,8 млрд доларів США).
Чотири високопоставлених євроочільники, які тісно співпрацюють з Україною, відзначили, що зниження прагнення до реформування може підірвати підтримку членства України в ЄС, а також стримати інвестиції з боку приватного сектору.
Особливо цю проблему загострила нещодавня відмова Верховної Ради ухвалити у 2025 році пакет податкових змін, необхідних Міжнародному валютному фонду (МВФ) для розблокування кредиту на 8,2 мільярда доларів, через що фінансовий інститут змушений був тимчасово відкласти свої вимоги.
Натомість деякі експерти переконані, що причина затримок є комплексною і полягає серед іншого у:
- недостатній комунікації з боку уряду;
- неясності в позиції Європейського Союзу;
- завищених очікуваннях щодо реформування в умовах війни.
Які реформи Україна не встигла впровадити?
Для розблокування коштів міжнародних партнерів Україна має виконувати ключові реформ. Європейські реформи спрямовані на зближення стандартів України з нормами ЄС у підготовці до членства, тоді як реформи за програмою МВФ орієнтовані головним чином на збереження макроекономічної стабільності.
Україна зробила значний прогрес у 2024 році, однак темпи реформ почали уповільнюватися впродовж 2025 року. Невиконані у 2025 році реформи охоплюють широкий спектр сфер, серед яких енергетика, місцеве самоврядування, дерегуляція та державна допомога.
Хто винен у затримках?
Протистояння у Верховній Раді, слабка комунікація та триваюча повномасштабна війна з Росією є головними чинниками уповільнення реформування. На відміну від ранніх ініціатив, які можна було здійснювати через урядові постанови, нові реформи здебільшого повинні проходити через парламент.