Майже через чотири роки після окупації Запорізької АЕС Росією тисячі співробітників залишили свої робочі місця або пішли у підпілля. Внаслідок цього на момент брифінгу у Києві 23 лютого, організованого Legal Action Worldwide, у складі державної атомної енергогенеруючої компанії України «Енергоатом» залишилося лише 22 ліцензованих фахівці, тоді як для безпечного функціонування атомної станції необхідні сотні.
Запорізька атомна електростанція, що належить «Енергоатому» на законних підставах, раніше налічувала 159 ліцензованих спеціалістів — єдині працівники, уповноважені безпосередньо керувати шістьма її ядерними реакторами. До початку війни ці реактори забезпечували більше п’ятої частини всієї електроенергії, що споживалася в Україні.
Після окупації станції Росією у березні 2022 року — це перша в світі електростанція, захоплена військовим шляхом — понад половина персоналу покинула підприємство, в тому числі 122 оператори з ліцензією. Цей дефіцит кадрів, а також постійні загрози на адресу працівників суттєво послаблюють рівень безпеки експлуатації ядерного об’єкта, зазначив В’ячеслав Губа, головний консультант керівництва «Енергоатому».
За словами Губи, проблема гострої нестачі кваліфікованого персоналу є очевидною:
- Для п’яти енергоблоків має бути не менше трьох ліцензованих операторів на зміні одночасно.
- Це забезпечує дотримання вимог безпеки в умовах експлуатації.
- Водночас виконання таких завдань потребує близько десяти років спеціалізованого навчання та підготовки.
Відтоді, як Росія намагалася відновити роботу станції під незаконним керівництвом державної корпорації «Росатом» та підключити її до російської енергетичної системи, Міжнародне агентство з атомної енергії (МАГАТЕ) попереджає про значні ядерні ризики. Це пов’язано з тим, що для охолодження реакторів використовувалась вода з знищеного Каховського водосховища.
Згідно з інформацією «Енергоатому», працівників піддавали тиску, іноді фізичному, щоб примусити підписати контракти з «Росатомом». Незважаючи на це, 2 500 осіб, серед яких 15 ліцензованих операторів реакторів, відмовились погоджуватись на ці умови та наразі багато хто з них перебуває в підпіллі. Росія застосовувала тортури і незаконне тримання у в’язниці проти тих, хто відмовлявся співпрацювати, зауважив Губа.
У відповідь на факти незаконних затримань, 23 лютого громадська організація Legal Action Worldwide подала скаргу до Організації Об’єднаних Націй від імені 10 затриманих жертв. Вона закликала до їхнього негайного звільнення та проведення незалежного розслідування, оскільки доля станції є предметом переговорів за посередництва США між Україною та Росією.
В межах американської ініціативи, запропонованої наприкінці минулого року, передбачалось спільне управління Запорізькою АЕС Україною, США та Росією, із розподілом економічної вигоди між усіма трьома сторонами. Такий план був рішуче відкинутий українською стороною як небезпечний і нереалістичний.
За словами В’ячеслава Губи, співробітники, які втекли, не повернуться до роботи поруч із працівниками «Росатому» через побоювання бути мішенню для Федеральної служби безпеки Росії (ФСБ). Він наголосив, що безпечна експлуатація станції можлива лише під управлінням її законного власника — України.
«Ця ідея суперечить здоровому глузду. Будь-які розмови про спільне управління чи спільну власність із Росією є неприпустимими», — підкреслив Губа.
За даними розслідування української громадської організації Truth Hounds, принаймні 78 співробітників Запорізької АЕС були незаконно затримані, піддані тортурам та знущанням, зокрема електротравмам і голодуванню. Під час допитів працівники «Росатому» надають допомогу агентам ФСБ, повідомив Роман Коваль, глава дослідницького відділу Truth Hounds, у рамках брифінгу.
«Енергоатом» зафіксував 14 випадків тривалого утримання працівників у неволі, із яких 10 засуджені до строків ув’язнення в Росії від п’яти до 25 років. Постраждалі були звинувачені у сфабрикованих справах щодо шпигунства, тероризму, державної зради та диверсійної діяльності.
У одному з трагічних випадків співробітник став жертвою смерті внаслідок побиття у відділку поліції після відмови співпрацювати з окупаційною владою, розповіла Аліна Ґрігорас, керівниця сектору з питань окупованих територій у місії ООН з моніторингу України.
«Колеса правосуддя крутяться дуже повільно, проте рухаються. Навіть якщо ми не можемо повернути людей сьогодні, важливо працювати сумлінно над документуванням фактів, аби у майбутньому відбувся справедливий судовий розгляд», — заявила вона під час брифінгу.