Європейський Союз 12 вересня ухвалив рішення продовжити персональні санкції, введені у зв’язку з російським вторгненням в Україну, ще на шість місяців — всього за три дні до спливу поточного терміну дії.
Це рішення було прийняте після того, як у ЗМІ з’явилися повідомлення про погрози з боку Словаччини та Угорщини заблокувати продовження санкцій, якщо з санкційного списку не буде виключено шістьох російських бізнесменів.
Кожного вересня та березня країни-члени ЄС повинні одноголосно затверджувати пролонгацію персональних санкцій, щоб не допустити їх автоматичного завершення.
За інформацією невідомого дипломатичного джерела, яке надало коментар суспільному мовнику Suspilne, угода була досягнута, хоча з переліку санкцій не виключено жодної особи.
Уряд Словаччини та Угорщини широко вважають найбільш проросійськими серед країн ЄС, а їхні лідери неодноразово висловлювалися проти санкційних заходів щодо Москви та надсилання допомоги Києву.
Крім того, уряд Будапешту раніше неодноразово погрожував блокувати продовження санкцій, вимагаючи надання винятків для окремих осіб з санкційного списку.
Після оприлюднення інформації про погодження продовження санкцій, провідний дипломат ЄС Кая Каллас повідомила про завершальну стадію підготовки 19-го пакету санкцій, який передбачає:
- впровадження додаткових обмежень на продаж російської нафти;
- посилений контроль за діяльністю «тіньових» нафтових танкерів;
- введення санкцій проти окремих банків.
«Ми продовжуватимемо перекривати фінансові потоки, що підтримують війну (президента Володимира) Путіна»
— наголосила Каллас.
Варто зазначити, що це рішення збігається з новими санкціями, які запровадили Сполучене Королівство та Японія проти Росії.
Водночас Україна закликає своїх партнерів посилити економічний тиск на Москву, зокрема через запланований 19-й пакет санкцій ЄС.
Также Київ та Брюссель звертаються до Сполучених Штатів Америки з проханням долучитися до цієї ініціативи. У той же час президент США Дональд Трамп неодноразово заявляв про можливість введення нових санкцій проти Росії у разі невідмовної згоди Москви на припинення військових дій, хоча на практиці його кроки обмежувалися переважно введенням тарифів на імпорт з Індії у відповідь на закупівлю російської нафти.