У найближчі тижні Європейський Союз прийматиме рішення щодо поетапного припинення імпорту залишкових російських викопних енергоносіїв: чи це слід зробити до початку 2027 року, або ж відкласти ще на один рік.
Незалежно від обраного терміну, ЄС зіткнеться з низкою складнощів на шляху до цієї мети. З-поміж основних викликів:
- подолання супротиву з боку окремих столиць,
- забезпечення альтернативних джерел постачання для заміни газу та нафти, які щомісяця постачаються вартістю у мільярди євро з Росії.
З початку повномасштабного вторгнення РФ в Україну у 2022 році ЄС домігся значного прогресу у зменшенні своєї давно зрілої залежності від російської енергетики, особливо в частині скорочення імпорту нафти морським шляхом. Натомість газ досі становить близько двох третин залишкових поставок викопних енергоносіїв із Росії до блоку.
Проте спосіб заміни російського газу залежить від ситуації на світовому ринку зрідженого природного газу (ЗПГ), який відіграє значну роль у заміщенні трубопровідних поставок із Росії.
Ключовими залишаються зусилля щодо переконання Угорщини та Словаччини відмовитися від дешевих російських поставок нафти та газу через трубопроводи Дружба і Туркстрім. Обидві країни традиційно займали лояльну позицію щодо Москви, не припиняючи вето на санкції та вимагаючи поступок, погрожуючи блокувати рішення.
Незважаючи на ці труднощі, в жовтні ЄС, у тандемі зі США та Великою Британією, активізував кроки проти російського енергетичного сектора, готуючись до завершальних переговорів щодо плану відмови від російських енергоносіїв — відомого як Repower EU.
- 22 жовтня США запровадили блокувальні санкції проти двох найбільших російських нафтових компаній — Лукойл і Роснефть.
- Того ж дня ЄС ухвалив свої перші санкції на імпорт російського ЗПГ.
- Санкції ЄС, які вимагають одностайно підтверджуватися щопівроку, передбачають повну заборону на поставки російського ЗПГ з 2027 року.
- Паралельно відбуваються переговори щодо довгострокового законодавства Repower EU, що встановить постійний мораторій на російську нафту та газ.
Серед останніх подій у середині жовтня Європарламент проголосував за заборону російської нафти і газу з початку 2027 року, тоді як Рада ЄС, що об’єднує міністрів із 27 країн, підтримала пізніший термін — січень 2028 року. Наразі дві інституції ведуть переговори щодо остаточного графіка.
Виклики плану Repower EU
Стратегія ЄС передбачає поступову відмову від російської енергії шляхом:
- Загального зниження енергоспоживання,
- Розширення виробництва відновлюваної енергії,
- Диверсифікації постачань.
Хоча в усіх цих напрямках вже досягнуто проривів, план має декілька суттєвих недоліків:
- Високі витрати вже змусили європейські промислові підприємства обмежувати енергоспоживання, а ціни на енергію залишаються істотно вищими за рівень у США та Китаї.
- Перехід на відновлювані джерела енергії означає значну залежність від Китаю, що контролює багато ланок цієї індустрії, включно з видобутком рідкоземельних металів, експорт яких Пекін нещодавно знову використав як інструмент торговельної війни зі США.
- Забезпечення нових постачань викопних палив пов’язано з ризиками. З 2022 року США виступають головним постачальником викопного палива для ЄС, замінивши Росію, проте під час правління Дональда Трампа стали менш передбачуваним партнером.
Торгові залежності
За умовами торговельної угоди, укладеної в липні, ЄС домовився про подальше збільшення імпорту американської енергії — орієнтовно на 250 мільярдів доларів щороку протягом найближчих трьох років.
Разом із тим, ЄС залишається значно більш залежним від імпорту викопного палива, який становить 58% первинної енергії, порівняно з іншими великими економіками. Такі дані наводить останній звіт Ember Energy. Під час газової кризи 2021–2024 років це коштувало блоку близько 930 мільярдів євро.
Головним постачальником природного газу для ЄС є Норвегія, що забезпечує близько третини імпорту переважно трубопровідними поставками. США цього року посіли друге місце за обсягом постачань газу в цілому, склавши 24% імпорту в першому кварталі 2025 року і забезпечуючи 53% імпорту ЗПГ.
Доля російського газу скоротилася з 19% у четвертому кварталі 2024 року до 14% у першому кварталі 2025-го. Проте імпорт російського ЗПГ залишався майже стабільним, і Євросоюз продовжує бути основним покупцем Москви в цій категорії. Попри наявність розвиненої регазифікаційної інфраструктури, зокрема в Іспанії, Франції та Бельгії, ЄС конкурує з азійськими покупцями за не російський ЗПГ, відзначає експерт із санкцій Георгій Волошин.
Очікується, що після складної зими ринок ЗПГ розвантажиться у 2026 році завдяки потужному притоку нових постачань зі США та Канади. Голова Міжнародного енергетичного агентства нещодавно зазначив, що ЗПГ дедалі більше стає ринком покупця в зв’язку з розширенням пропозиції, що спричиняє падіння цін.
Водночас Єврокомісар із питань енергетики Дан Йоргенсен анонсував найближче відновлення координації закупівель газу між компаніями в блоці для диверсифікації постачальників і отримання вигідніших цін.
Проблеми Центральної Європи
У вересні Угорщина залишалася найбільшим імпортером російських викопних енергоносіїв серед країн ЄС з великим відривом, витрачаючи:
- 166 мільйонів євро на нафту,
- 226 мільйонів євро на газ.
Словаччина посіла друге місце з імпортом російської нафти на суму 145 мільйонів євро та газу на 62 мільйони євро.
У той час як Чехія у квітні припинила шістдесятирічну традицію імпорту російської нафти через трубопровід Дружба, Угорщина та Словаччина не поспішають наслідувати цей приклад — попри запевнення хорватського оператора JANAF, що трубопровід із Адріатики може забезпечити обсяги, необхідні для двох НПЗ угорської нафтогрупи MOL.
Крім того, Угорщина і Словаччина досі покладаються на постачання газу по єдиному дійсному до Європи російському трубопроводу Туркстрім, обсяги якого за перші дев’ять місяців 2025 року зросли на 7% у порівнянні з минулим роком.
Цей трубопровід не лише підтримує експорт з Росії, а й ускладнює європейські зусилля з диверсифікації, завдяки постачанню газу за зниженими цінами, що знижує мотивацію розвивати внутрішнє виробництво.
Туркстрім проходить через Болгарію, яка нещодавно висловила підтримку планам припинення імпорту російського газу до кінця 2027 року.
Поглиблення зв’язків Туреччини з Москвою
Туреччина, давній член НАТО, від 2022 року поглибила економічне співробітництво з Росією та стала значним транзитним хабом для реекспорту російської нафти і газу до Європи.
Нині країна є третім за величиною покупцем російських викопних енергоносіїв після Китаю і Індії, а також основним імпортером її нафтопродуктів. Лише у вересні Туреччина придбала російських викопних палива на суму 2,6 мільярда євро, повідомляє Центр досліджень енергетики та чистого повітря (CREA).
Як частина 18-го пакета санкцій ЄС, ухваленого в липні, запроваджено заборону на імпорт нафтопродуктів із третіх країн, котрі імпортують сиру нафту, починаючи з січня. Проте ця норма поки не забезпечує надійного виключення російської сировини, йдеться у щомісячному звіті CREA за липень.
Закриття таких законодавчих та контрольних проріхів вимагає не лише подальших санкцій та політичних рішень, а й значного посилення застосування правил і моніторингу.
Енергетичний аналітик CREA Люк Вікенден, підкреслює:
- Законодавство Repower EU, навіть якщо буде прискорене, містить певні ризики.
- Зокрема, контроверсійна стаття 15, імовірно внесена на прохання Іспанії, може дозволити країнам-членам тимчасово скасовувати заборону у разі «надзвичайної ситуації», хоча чітке визначення «надзвичайної» наразі відсутнє.