Двадцятирічний розробник програмного забезпечення Артем Моторнюк усе своє життя прожив у Запорізькому регіоні України, мешкаючи на півночі та навідуючи дідусів і бабусь на півдні. Вже майже чотири роки він не бачив їх особисто.
«Мої дідусі та бабусі зараз перебувають під окупацією», – каже він. «Ми можемо зв’язатися з ними лише раз на місяць телефоном.»
Історія Моторнюка та його родини є типовою для східної частини України. З лютого 2022 року, коли Росія розпочала повномасштабне вторгнення, війна серйозно зруйнувала як окуповані, так і звільнені території.
За останніми оцінками, у війні загинуло або було поранено понад мільйон людей, більшість серед цивільного населення – українці. Цілі міста та села були зруйновані, інфраструктура знищена, що спричинило майже 6 мільйонів внутрішньо переміщених осіб та 5,7 мільйона біженців, які шукали прихисток у сусідніх європейських країнах. Для тих, хто залишився, психологічний тягар зростає.
«У Запоріжжі постійно падають ракети. [У серпні минулого року] область накрило артилерійськими снарядами, які влучили в місце, де грали діти, внаслідок чого загинуло четверо дітей. »
– розповідає Моторнюк.
У США війна останнім часом дедалі більше політизується. У квітні США підписали угоду з Україною про створення спільного інвестиційного фонду для майбутнього відновлення країни в обмін на доступ до її критичних мінералів.
Водночас президент США Дональд Трамп дедалі більше зближується з президентом Росії Володимиром Путіним, й навіть ставив під сумнів, яка сторона почала війну, а спроби США просунути домовленість про перемир’я зайшли в глухий кут.
Минуло понад три роки, і все більше проявляються довгострокові наслідки війни, зокрема шкода довкіллю. Ракети, артилерійські обстріли та вибухові пристрої, зокрема міни, спустошили природні ландшафти та екосистеми України.
Більше третини вуглецевих викидів держави припадають на воєнну діяльність – це найбільша доля серед усіх секторів.
Бої спричинили масштабні лісові пожежі у багатих лісами та сільськогосподарських степових регіонах сходу України. З лютого 2022-го по вересень 2024-го вигоріло майже 5 мільйонів акрів, близько трьох чвертей з них – у зоні бойових дій або поруч із нею.
Проте далеко не всі ракети вибухають при попаданні, а міни розриваються лише тоді, коли на них наступають, тому наслідки цих вибухів збережуться ще довго після закінчення війни.
Саме тому колектив лісових науковців зі України та інших країн працює над вивченням пожеж, викликаних війною, та інших руйнувань лісів, а також створенням карт з невибухлими боєприпасами, що можуть спричинити подальше забруднення територій.
Їхні здобутки допомагають краще мобілізувати пожежні підрозділи та інші ресурси для захисту лісів. Це дуже важлива діяльність, однак виконувати її під час війни надзвичайно складно й небезпечно для життя.
Серебрянський ліс є стратегічним прохідним пунктом для російських військ і ключовою лінією оборони українських захисників. Для повного захоплення Луганської та Донецької областей Росія змушена проходити через цей масив. Втримання цієї лінії допомагає Україні зупиняти наступ ворога, але з великими втратами.
«Обстріли створюють вибухову хвилю, пожежа робить все невпізнанним», – розповів медик із Нацгвардії 13-ї Хартійної бригади Інституту з питань війни та миру в березні. «Коли вони повертаються, ліс уже інший, він повністю змінився.»
Війна породжує пожежі, які важко ефективно загасити.
«Неможливо використовувати літаки для гасіння водою, бо їх можуть збити», – пояснив Максим Мацала, науковий співробітник Шведського університету сільськогосподарських наук у розмові з Grist.
Ліси та сільгоспугіддя в Україні тісно переплетені, тому пожежі загрожують і продовольчій безпеці країни. Вогонь, що виникає під час боїв, знищує врожай і дерева, які захищають поля від висихання і ерозії, що може провокувати посуху, – в результаті цього на фронті та серед цивільних зростає ризик нестачі їжі.
Профілактичні роботи, такі як вилучення невибухлих боєприпасів, які можуть викликати або посилити пожежі, нині надзвичайно ризиковані й уповільнені через постійні вибухи та обстріли, зазначає Сергій Зібцев, науковець лісового господарства Національного університету біоресурсів і природокористування України та керівник Регіонального Центру моніторингу пожеж у Східній Європі. В умовах країни, щедро замінованої мінами, іскорка може дуже швидко перерости у неконтрольовану пожежу.
Мацала додає, що лісові масиви у зруйнованому війною стані, можливо, ніколи не відновляться повністю. Постійні обстріли, вибухи і пожежі залишають за собою чорні згарища, що ледве нагадують ліс.
Після тривалих боїв із лютого 2022 року Серебрянський ліс став схожим на чужу ландшафтну подобу.
«Місцевий ліс сьогодні схожий на груди вугілля без листя, справжній місячний пейзаж із чорними прутиками»
– каже Мацала.
У звільнених регіонах України стратегія боротьби з лісовими пожежами зосереджується на поступовому розмінуванні. Це багатоступеневий процес, в якому професіонали спершу обстежують місцевість, іноді з допомогою дронів, аби виявити ймовірні осередки мін.
Саме такі виклики змусили двох досвідчених лісівників та фахівців зі зв’язками у Східній Європі, Браяна Мілаковського та Браяна Рота, заснувати у 2023 році некомерційну організацію Forest Release.
Цей американський благодійний фонд координує та розповсюджує дослідження моніторингу лісів України. Використовуючи супутникові дані, які враховують індекс зеленості рослинності, Мілаковський, Рот і їхні колеги визначають найбільш постраждалі від пожеж лісові області.
Отриману інформацію вони передають місцевим пожежним або лісогосподарським службам, аби ті першочергово приділяли увагу цим ділянкам.
Forest Release також збирає в США обладнання для пожежників і передає його колегам в Україні. Ці заходи дозволяють організації та її українському партнеру – Центру безпеки лісів України – підтримувати спеціальні підготовчі програми для лісників, що борються з вогнем.
Для підвищення ефективності і безпеки виявлення мін за допомогою дронів, у 2020 році двоє американських дослідників заснували сервіс з автоматизованим виявленням мін на основі штучного інтелекту: Джаспер Баур, фахівець із дистанційного зондування, та Габріель Стейнберг, комп’ютерний науковець, заснували SafePro AI, щоб швидше і точніше знаходити міни у теперішніх і минулих зонах бойових дій.
«Я почав досліджувати високотехнологічні міни у 2016 році в університеті», – розповів Баур Grist. «Я намагався з’ясувати, як можна виявляти ці небезпечні об’єкти, особливо для цивільного населення і дітей.»
Наземні міни, за словами Баура, часто здаються зовні нешкідливими, що робить їх особливо небезпечними: «Вони схожі на іграшки».
У дуеті з Стейнбергом він перетворив свою наукову роботу на практичний інструмент, який допомагає демінерам у всьому світі.
SafePro AI навчається розпізнавати невибухлі боєприпаси – від мін до гранат – на фото і точно вказує демінерам їх місцезнаходження, відокремлюючи об’єкти від фону.
Окрім українських знімків, система тренується на фото з інших країн, які Баур намагається робити максимально наближеними до реальних умов в Україні.
«Частина нашого навчального матеріалу походить з Оклахоми, а також я збираю фото на сільгоспугіддях штату Нью-Йорк. Я розсипаю безпечні міни на полях, намагаючись створити обставини, схожі на українські»
– пояснює він.
Оскільки багато мін розташовані поблизу лісів, деякі превентивні заходи з очищення периметра допоможуть запобігти поширенню пожеж. Команда SafePro AI працює у США, Великій Британії та Україні.
Зокрема, Моторнюк із Запорізької області, який також є розробником цієї системи, каже, що зміг допомагати країні, не тримаючи зброї. SafePro AI отримала підтримку Програми розвитку ООН для впровадження технології в Україні через гуманітарні організації з розмінування.
Наразі компанія перевірила понад 15 тисяч акрів землі і виявила понад 26 тисяч невибухлих боєприпасів.
Захист лісів України в зоні війни значною мірою базується на інформації. Чи можна виявити міни? Чи можливо уповільнити або зупинити пожежі?
У країні, яка ще має мало геопросторових даних, Мацала підкреслює важливість таких робіт і створення надійних баз даних для збереження природних екосистем України. Водночас це дає шанс переосмислити підходи до ведення лісового господарства на роки вперед.
«Це унікальна можливість змінити деякі практики, зробити ліси більш стійкими до кліматичних змін, великомасштабних пожеж і просто здоровішими»
– вважає Рот із Forest Release.
Рот погоджується з Мацалою, що соснові ліси, які дуже добре загоряються, залишаються великою загрозою, особливо з огляду на зростання посух і хвиль спеки через кліматичні зміни по всій Європі.
Водночас, за його словами, втрати частини цих лісів під час війни дають можливість українським лісівникам висадити менш вразливі до вогню місцеві породи дерев.
Науково-гуманітарна співпраця, яка зараз розвивається для захисту лісів України під час війни, також може бути основою для майбутніх судових позовів за відшкодування збитків від знищення екосистем.
Мацала нагадав події, що відбулися після війни в Перській затоці у 1990-х роках. Під час бійні іракські війська знищили нафтові об’єкти Кувейту, спричинивши величезне забруднення регіону.
Ірак був змушений сплатити мільярдні компенсації країнам Перської затоки, включно з Кувейтом, Іраном і Саудівською Аравією, за збитки та ліквідацію забруднення, хоча ці виплати, можливо, не покрили повний обсяг шкоди.
Після війни сусідній Іран вимагав мільйони доларів за шкоду навколишньому середовищу, зокрема через кислотний дощ, викликаний пожежами на нафтових родовищах. Втім, Комісія ООН із компенсацій дійшла висновку, що Іран «не надав мінімального обсягу технічної інформації та документів», необхідних для обґрунтування цих претензій.
Мацала побоюється, що без ґрунтовних даних і звітності про війну з Росією майбутні українські позови за екологічні втрати можуть залишитися без уваги.
Чи відбудеться такий суд, чи лісові масиви будуть належним чином відновлені – покаже час. Але роботи тривають. І доки війна не скінчилась і немає ясної перспективи кінця, це залишається надзвичайно небезпечним.