Герцог де Рішельє, який залишив значний слід в історії Одеси, відійшов у вічність у 1822 році. Через шість років, у 1828-му, в місті був відкритий пам’ятник на його честь. З того часу Дюк став не просто історичною постаттю, а важливим символом Одеси. В чому полягає суть особистості Армана Еммануеля дю Плессі, герцога де Рішельє, і який вплив він справив на місто, детальніше розглянемо нижче.
Французький аристократ, який опинився в Одесі
Арман Еммануель дю Плессі Рішельє народився 14 вересня 1766 року у Парижі. Він походив із знатного роду Рішельє та був родичем знаменитого кардинала, відомого завдяки роману Олександра Дюма. З малих років молодий герцог виховувався при французькому королівському дворі і пройшов аристократичне навчання.
Французька революція 1789 року кардинально змінила його життя — Рішельє змушений був залишити Францію й оселитися спочатку в Австрії. Згодом його доля була пов’язана з Російською імперією і Причорноморським регіоном, де він здобув бойовий досвід, що згодом суттєво вплинув на його подальшу діяльність.
Особливе значення у військовій кар’єрі Рішельє мала участь у штурмі Ізмаїла під час російсько-турецької війни. Він був активним учасником боїв, отримав поранення та був удостоєний численних нагород, серед яких Георгіївський хрест і золота зброя. Врешті-решт здобув звання генерал-майора, хоча ця війна не стала головним напрямком його життя.
Вирішальним для подальшої долі Одеси стало знайомство Рішельє з імператором Олександром I. Вже у 1803 році герцогу запропонували очолити Одесу, яка саме починала формуватися як один із провідних чорноморських портів.
Що виявив Рішельє в Одесі у 1803 році
На початку XIX століття Одеса мала величезний потенціал для розвитку, однак їй бракувало необхідної інфраструктури — доріг, прісної води, організованих міських служб. Порт володів значними можливостями, проте потребував залучення торгівлі, інвестицій і введення чітких правил.
Головним пріоритетом Рішельє стала торгівля. Він наполягав на наданні Одесі статусу порто-франко — режиму безмитної торгівлі, що відкривав вигідні умови для ввезення і вивезення товарів.
«Одеське порто-франко (1819–1859 рр.) було унікальним явищем у митній політиці першої половини XIX століття та суттєво вплинуло на економічний розвиток Наддніпрянської України», — наголошує доктор історичних наук Тарас Гончарук.
Паралельно з економічним розвитком змінювався і міський простір — Одеса трансформувалася з невеликого поселення на великий багатонаціональний торговельний центр.
Як Дюк змінював повсякденне життя містян
Економічне зростання було лише частиною комплексної роботи герцога. Місто потребувало розвиненої системи охорони здоров’я, освіти, благоустрою та ефективної адміністрації, і в цих сферах Рішельє доклав чимало зусиль.
Він пильно стежив за розвитком освіти. За його керівництва були засновані низка навчальних закладів, серед яких — Шляхетний інститут та Комерційна гімназія. Адже місто потребувало освічених кадрів для підтримки міжнародної торгівлі.
Медицина також стала одним із пріоритетів. В Одесі відкрили першу міську лікарню і запросили до роботи провідних фахівців.
За дослідженнями, герцог увагу приділяв і озелененню міста:
- Були виділені ділянки для посадки дерев у самому місті і його околицях.
- Дерева мали не лише декоративну функцію, а й практичне значення: захищати від сонця, вітру та зменшувати пил.
- За власні кошти Дюк привіз із Відня акації і роздавав їх тим, хто погоджувався доглядати за насадженнями. Колоністи мали за два роки посадити 300 дерев.
Чума 1812 року
Період 1812 року став важливим випробуванням для Одеси через епідемію чуми. Хвороба стрімко поширювалася в межах міста, загрожуючи життю тисячі мешканців. Існувала чітка загроза завезення інфекції через активні торговельні зв’язки.
Влада впровадила жорсткі карантинні заходи:
- Місто було фактично ізольованим.
- Контролювалися всі пересування всередині міста.
- Хворі та їхні контакти перебували під пильним наглядом.
Рішельє особисто не залишився осторонь — він регулярно відвідував місця із зараженими, суворо контролював заходи і організовував надання допомоги. Внаслідок епідемії загинуло понад 2 тисячі людей.
У цей нелегкий період проявилася ще одна риса керівника — готовність застосовувати жорсткі методи задля порятунку населення міста.
Чому одесити прив’язалися до французького герцога
Хоча Рішельє і не був місцевим мешканцем, не народився на українській землі та не планував залишатися в Одесі назавжди, саме за його управління місто почало стрімко розвиватися.
Він уникав створення бюрократичної машини і більшість важливих питань контролював особисто. Рішельє цікавився не лише загальнодержавними справами — для нього Одеса була живим, населеним простором з роботою, навчанням і торгівлею.
Основні результати його керування:
- Населення Одеси зросло в кілька разів;
- Кількість житлових будинків збільшилася;
- Відкривалися нові навчальні заклади і ремісничі майстерні;
- Розширювався портовий бізнес;
- Місто дедалі тісніше інтегрувалося у світову торгівлю;
- Зерно стало одним з головних товарів, що приносили міській економіці значний прибуток.
У 1814 році герцог покинув Одесу: імператор Олександр I направив його до Європи. Після закінчення наполеонівських війн Рішельє активно займався дипломатією і пізніше очолив уряд Франції за Людовика XVIII.
Пам’ятник, встановлений після смерті Дюка
Арман Еммануель дю Плессі Рішельє помер у Парижі у 1822 році, у віці 55 років. Він залишив по собі значну спадщину, тому в Одесі вирішили вшанувати його пам’ять. Ініціатором спорудження пам’ятника виступив граф Олександр Ланжерон, а містяни активно пожертвували кошти на створення монумента.
Автором скульптурної композиції став відомий скульптор Іван Мартос. Бронзову фігуру Дюка виконав у вигляді римського аристократа у тозі зі сувоєм у руках — образ, що підкреслює його роль державного діяча, реформатора і керівника.
П’єдестал спроєктував архітектор Авраам Мельников. Пам’ятник розмістили на високому постаменті, прикрашеному трьома горельєфами, які символізують:
- Торгівлю;
- Землеробство;
- Правосуддя.
Фігура Рішельє розташована у верхній частині Приморських сходів, звідки відкривається простір, що веде до порту й моря. Це розташування створює одну з найбільш впізнаваних міських панорам, ніби з’єднуючи верхню частину Одеси з Чорним морем. Впродовж 11 років, до 1814-го, Дюк керував містом, і одесити звично називали його за французьким титулом «duc» — герцог.
Випробування війною
Пам’ятник Рішельє витримав численні політичні зміни та війни, але особливо суворим випробуванням стали події, пов’язані з повномасштабним вторгненням Росії в Україну у 2022 році. З метою захисту від пошкоджень уламками та шкідливою ударною хвилею було зведено захисну конструкцію з мішків із піском навколо пам’ятника.
Протягом військових дій Дюк фактично зник із щоденного публічного простору Одеси, перебуваючи під захистом у центральній частині міста.
16 серпня 2026 року розпочали демонтаж мішків з піском. Перший огляд пам’ятника не виявив серйозних деформацій чи ушкоджень скульптури. Остаточну експертну оцінку має забезпечити детальне обстеження металевих та кам’яних елементів пам’ятника.