Основні факти
- Дім Лібмана з’явився на місці колишньої міської гауптвахти
- Кафе Лібмана перетворилося на важливий осередок міського життя Одеси
- Вибухи 1905 року в кафе забрали життя восьми осіб
- Після тривалого занепаду будівля отримала оновлений фасад
Розташований на розі Преображенської та Садової вулиць, Дім Лібмана є великим прибутковим будинком кінця XIX століття, побудованим для підприємницької родини Лібманів. У цій споруді поєдналися комерційна діяльність і активне міське життя, а також тут сталися трагічні події, які віддзеркалюють загальні трансформації Одеси.
Будівлю спроєктував Едуард Меснер за участю Моргуліса та Нієса, виконану у стилі французького необароко. За понад століття будинок пройшов через різні історичні епохи, занепад і реставраційні роботи. Фасад наразі відновлено, однак внутрішні приміщення ще потребують значних зусиль.
Цей матеріал підготовлено на основі відеоматеріалу про Дім Лібмана з проєкту «Одеські історії» на YouTube, у якому використано архівні документи та наукові дослідження істориків.
Історія місця до зведення Дому Лібмана
Раніше на цьому місці розташовувалася міська гауптвахта — невелика будівля з портиком і колонами, яку одесити з гумором називали «Маленьким античним храмом». Там тримали під арештом офіцерів, які скоїли провину. Щовечора біля гауптвахти звучав музичний твір «Зоря», що збирало численних глядачів.
У 1888 році Бернгард Лібман викупив цю будівлю, після чого її знесли. Приблизно за рік на цьому місці з’явився новий прибутковий будинок, на будівництво якого було витрачено близько 240 тисяч карбованців.
Фасад прикрасили ліпниною, декоративними завитками та медальйонами з монограмою «Л». На даху були встановлені три жіночі скульптури — Фортуна, Церера та Аннона, що символізували удачу, родючість, торгівлю та добробут.
Цікаво, що навесні на карнизах будинку збиралися тисячі шпаків. Це явище зафіксував Олександр Купрін у своєму оповіданні «Шпаки». Завдяки цьому споруда отримала прізвисько «Будинок зі шпаками».
Кар’єрний шлях від підмайстра до власника великої справи
Історія будинку нерозривно пов’язана з долею його власника — Бернгарда Лібмана, який прибув до Одеси без значного капіталу. Він починав як підмайстер у німецьких пекарів, братів Дур’янів, і згодом став керуючим.
Бернгард орендував пекарню, сплативши 100 тисяч карбованців орендної плати, і за короткий час примножив цей капітал, що стало фундаментом для власного бізнесу. Після його смерті у 1903 році справу успадкували сини Макс і Пауль Лібмани, які значно розширили кондитерське виробництво.
Дім Лібмана став не просто джерелом прибутку, а й символом росту сімейної підприємницької династії — від невеличкої пекарні до великого виробництва.
Кафе Лібмана — важлива складова міського життя
На першому поверсі будинку розташовувалася відома кондитерська з кафе, яке вражало відвідувачів сучасним електричним освітленням, тоді як більшість закладів користувалися гасовими лампами.
З боку Соборної площі був обладнаний засклений балкон-тераса. Це місце стало свого роду сценою міського життя: тут люди пили каву, спостерігали за перехожими й водночас були частиною вечірньої атмосфери площі.
Кафе відвідували представники бізнесового світу, аристократія та творча інтелігенція. Літератори писали про це місце, а світло кафе робило його помітною точкою в нічному міському пейзажі.
Виробництво кондитерських виробів працювало на сучасному рівні: до Одеси привезли печі з Берліна. Асортимент включав не лише солодощі, а й дієтичний хліб для хворих на цукровий діабет.
Трагічні вибухи 1905 року
Найтрагічніші сторінки історії будинку пов’язані з подіями 1905 року, коли кафе сприймалося як символ заможності, що зробило його мішенню для радикальних сил.
Спочатку власникам було висунуто вимогу надати фінансову підтримку «бойовій організації» та закрити заклад на знак солідарності з робітничим рухом. Лібмани відмовилися.
17 грудня того року в зал кафе кинули саморобні вибухові пристрої, що спричинило пожежу. Відвідувачі намагалися врятуватися, вилітаючи через розбиті вітрини. Близько двадцяти осіб отримали тяжкі поранення та опіки, а восьмеро людей загинули.
Наступного дня біля зруйнованого кафе було виявлено невибухнувший вибуховий пристрій. Його віднесли до поліцейського відділку для складання протоколу, але під час обстеження сталася нова детонація, що призвела до травмування поліцейських.
Отже, Дім Лібмана опинився в центрі однієї з найтрагічніших сторінок революційної Одеси.
Зміна статусу: від прибуткового будинку до комунальних квартир
Перша світова війна стала переломним моментом для родини Лібманів. Через іноземне громадянство їх почали переслідувати, закрили бізнеси та офіційно віднесли до списку підданих ворожих держав.
Після революції 1917 року майно Лібманів було націоналізоване. Квартири у прибутковому будинку розподілили на комунальні помешкання, а на місці колишньої кондитерської відкрили ощадну касу.
Таким чином, будівля перейшла від приватного підприємництва до радянського міського житлового простору, змінивши власників і спосіб використання.
Занепад та процес реставрації
Останній капітальний ремонт будівлі було проведено у 1970-х роках, після чого споруда поступово руйнувалася. Тріщини у конструкціях ставали дедалі більшими.
Пожежі в сусідньому будинку Руссова додатково ускладнили ситуацію: вода підмила фундамент, що спричинило появу тріщин і в самому Дому Лібмана. Згодом споруду визнали аварійною.
У 2018 році ліпний елемент фасаду впав і травмував перехожого, через що частину декоративних деталей демонтували задля безпеки.
У 2019 році розпочалася масштабна реставрація з бюджетом понад 16 мільйонів гривень. Роботи призупинили у 2020 році, коли дах було вже розібрано, але відновили в 2022 році. Фасад пофарбували, замінили вікна, що надало будівлі охайного вигляду.
Водночас внутрішні приміщення залишаються зруйнованими: зберігаються пошкоджені перекриття та вигорілі кімнати, тому доглянутий фасад не свідчить про повне відновлення споруди.
Роль Дому Лібмана в історії Одеси
Хоча Дім Лібмана не є найвідомішим символом Одеси, його історія охоплює кілька важливих періодів розвитку міста.
У цьому прибутковому будинку, пов’язаному з підприємницькою династією, на першому поверсі функціонувало кафе, що впроваджувало технологічні новації та ставало місцем зустрічі різних соціальних груп.
У 1905 році будівля стала ареною трагічних подій революційної доби, а після революції 1917 року була націоналізована і трансформована в комунальне житло. Пізніше будинок пройшов через тривалий період занепаду та складну реставрацію.
Отже, значущість цього будинку полягає в його ролі як свідка підприємницького злету, технічного прогресу, революційних потрясінь, змін міського устрою та сучасних зусиль зі збереження архітектурної спадщини.