Мало хто підозрює, що сучасна магістраль, відома нині як проспект Українських Героїв, колись мала шанс простягнутися аж до морського порту. Саме таку амбітну ідею втілював у життя автор першого генерального плану Одеси Франц де Воллан. Він прагнув створити для молодого міста широкий і величний бульвар за класичним європейським зразком. Проте архітектурні концепції XIX століття, військові події, чергові зміни влади та численні перейменування призвели до того, що проєкт трансформувався у зовсім іншу міську артерію. Сьогодні дерева, старовинні будівлі і сквери на цій вулиці зберігають багатовимірні спогади, які можуть лишатися непоміченими для випадкових перехожих.
Від Великого проспекту до символу сучасної України
Історія цієї магістралі бере свій початок у кінці XVIII століття, коли військовий інженер Франц де Воллан розробляв генеральний план Одеси. Тоді майбутній бульвар отримав назву Великий проспект і став однією з головних осей міської забудови. За задумом, він мав бути надзвичайно широким — близько 80 метрів, щоб стати одеським аналогом найвідоміших європейських бульварів.
У першій половині XIX століття проспект перетворився на один із центральних центрів торгівлі міста. Він з’єднував Грецьку площу, Старий базар та майбутній Привоз, ставши ключовим шляхом між найважливішими торговельними майданчиками Одеси. Уздовж нього функціонували різноманітні торговельні ряди, серед яких:
- єврейські;
- караїмські;
- німецькі;
- інші народні лавки.
Щоденно тисячі одеситів сходилися у ці місця для здійснення покупок та обміну новинами.
Після смерті імператора Олександра І, магістраль була перейменована на Олександрівський проспект і здобула широку популярність далеко за межами міста. Протягом XIX століття тут вирувало активне торгове життя, у якому діяли:
- магазини тканин;
- галантерейні крамниці;
- капелюшні салони;
- книгарні;
- різноманітні крамниці.
Одеські купці вирізнялися власними традиціями ведення торгів: покупцям завжди радили не погоджуватися на першу запропоновану ціну, адже торгування було не просто процедурою, а культурним явищем.
Проспект із багаточасовою історією назв
Доля цієї вулиці тісно перепліталася з політичними зламами та трансформаціями. Після встановлення радянської влади у 1927 році Олександрівський проспект було перейменовано на честь лейтенанта Петра Шмідта.
У період румунсько-німецької окупації під час Другої світової війни проспект мав назву проспект Гітлера. Саме в цей час трапилась одна з найтрагічніших сторінок історії цієї вулиці: після диверсії проти німецької комендатури дерева, що росли вздовж проспекту, стали місцем масових розстрілів заручників.
Після визволення Одеси радянська адміністрація спочатку повернула назву Шмідта, а згодом, через кілька тижнів, перейменувала магістраль на проспект Сталіна. У 1961 році, під час розвінчання культу особи, її перейменували на проспект Миру.
Відновлення історичної назви Олександрівський проспект відбулося в 1995 році і зберігалося майже три десятиліття. У травні 2023 року в межах процесу дерусифікації міська рада ухвалила рішення про перейменування на проспект Українських Героїв.
Історичні будівлі магістралі
Колись проспект починався майже від сучасної Дерибасівської вулиці і мав продовження в напрямку порту. Однак реалізувати грандіозний задум Франца де Воллана повністю не вдалося. Зведення приватних будівель, зокрема Будинку Торічеллі та інших визначних споруд, розірвало початкову планувальну вісь.
Кожен квартал проспекту має власну, унікальну історію:
- Будинок колишньої духовної семінарії, збудований у другій половині XIX століття, де готували майбутніх священнослужителів, а також викладали іноземні мови та світські дисципліни.
- Будівля першої єврейської гімназії, у яку на початку XX століття прибували учні з різних регіонів для здобуття якісної освіти.
- Покровська церква, яка займала цілий квартал між сучасними вулицями Єврейською та Жуковського. Саме там було встановлено одні з перших у місті годинників, за якими орієнтувалися мешканці центральної частини Одеси. У 1930-х роках цей величний храм було знесено, а з каміння збудували школу, що нині відома як одна з міських гімназій.
Цікаві сторінки життя міста
Наприкінці XIX століття взимку на проспекті облаштовували ковзанку, яка перетворилася на популярне місце відпочинку для мешканців будь-якого віку.
У 1870-х роках навпроти Покровської церкви було встановлено фонтан, який став своєрідною окрасою проспекту. Пізніше його реконструювали, і він набув нового значення як пам’ятник‑фонтан правоохоронцям, які загинули під час виконання службових обов’язків.
Протягом різних періодів проспект мав бруківкове покриття, згодом асфальтоване. Після масштабної реконструкції середини XX століття зелена центральна алея остаточно сформувалася та стала однією з улюблених зон відпочинку для місцевих жителів.
Майбутнє проспекту Українських Героїв
Останніми роками тривають активні дискусії щодо подальшого розвитку проспекту. Команда одеських архітекторів Archhab представила концепцію сучасного громадського простору, яка передбачає створення кількох тематичних зон:
- Зона пам’яті, присвячена українським Героям.
- Книжковий простір.
- Зона відпочинку та сімейних активностей.
Архітектори пропонують розширити зелені насадження, облаштувати нові дитячі майданчики, спортивні зони і комфортні рекреаційні простори. Однією з найцікавіших ідей стала концепція легких пішохідних переходів у вигляді мостів над перехрестями, що, за задумом авторів, дозволить пройти зеленою віссю від Старобазарного скверу практично до моря з мінімальним контактом із автомобільним рухом.
Ще одним важливим елементом концепції є відновлення історичної ярмаркової вежі у Старобазарному сквері. Двісті років тому вона символізувала початок і завершення міської торгівлі, а сьогодні може стати новою туристичною привабливістю міста.
Новітня назва проспекту органічно вписується в його історію: якщо колись вулиця відображала вплив імперських чи радянських часів, то тепер вона стала символом пам’яті про тих, хто захищає незалежність України.
Нагадуємо
В Одесі планується реставрація будинку Ашкіназі на вулиці Рішельєвській та будинку Зонтага на Приморському бульварі. Під час робочої зустрічі вже було погоджено перші практичні кроки для реалізації грантової угоди між Україною та Італією.