Вулиця М’ясоїдівська в Одесі має багату історію, що відображає суміш місцевого підприємництва, медицини, торгівлі та музичної культури. Назва вулиці походить від прізвища одеського купця Дементія М’ясоїдова. Попри багаторазові зміни її імені, мешканці міста завжди поверталися до її історичного найменування.
Основні факти
- Назву вулиці дало не м’ясо, а саме прізвище купця Дементія М’ясоїдова.
- Вулиця неодноразово змінювала назви, однак одесити зберігали історичне ім’я.
- Єврейська лікарня отримала рентгенівський апарат уже 1908 року.
- Відомою піснею про М’ясоїдівську стали слова, які народилися в одеському ресторані.
М’ясоїдівська давно стала символом історичного району Молдаванка. Її двори та будівлі зберігають у собі історії, пов’язані з підприємництвом, медициною, торгівлею та музикою. Кожне перехрестя має своїх героїв і легенди. Для підготовки цього матеріалу використано архівні та дослідницькі джерела від Лілії Мельниченко, Євгена Голубовського, Тетяни Донцової, Олега Крепосняка і Едуарда Ратушняка.
Про походження назви М’ясоїдівська
Назва виникла не від слова «м’ясо», а завдяки купцю Дементію М’ясоїдову, чиї землі сприяли формуванню вулиці. У 1816 році Будівельний комітет виділив М’ясоїдову пустощі на межі Молдаванської слобідки. Через відсутність питної води купець відкрив там пивоварню та квасні заводи.
Згодом ця ділянка потрапила на шлях майбутньої поштової дороги до Тирасполя. Земля зацікавила міщанина Кондрашова, що викликало суперечки аж до херсонського військового губернатора, графа Ланжерона. Міські межі переробили, залишили землю М’ясоїдова, за умови будівництва протягом півтора року. 5 липня 1841 року вулиця була офіційно внесена до карти Одеси під іменем М’ясоїдівська.
Сам купець не поспішав із забудовою: його адреса в документах мала різні датування — 1816, 1823 і 1844 роки. На іншій ділянці він посадив сад з п’ятсот дерев і пізніше вигідно продав землю. Епідемії чуми та пожежі підірвали його бізнес — він розорився і помер, залишивши борги, недобудовані споруди та молоду вдову з двома дітьми.
Вдова, яка здобула перемогу в Сенаті
Після смерті Дементія М’ясоїдова його родина опинилася в тяжких обставинах. Вдова Парасковія проявила неабияку рішучість і підприємливість. Незважаючи на те, що вона не вміла читати та писати, вона подала Будівельному комітету детальний план забудови, пропонуючи забезпечити дітей обжитими будинками та пустир — під нове будівництво.
Парасковія довела справу до Урядового Сенату в Петербурзі, який став на її бік. Таким чином вдова сплатити подолала борги чоловіка. На розі М’ясоїдівської та Прохорівської вона зведла новий будинок, який простояв близько 130 років. У ньому деякий час працювала пекарня. У 1980-х будівлю знесли заради зведення будівлі обласного управління МНС.
Історія змін назв вулиці
Протягом двох століть вулиця мала кілька назв, проте місцеві мешканці завжди називали її історичною назвою — М’ясоїдівська. У 1841 році вона офіційно закріпилася під цією назвою. Пізніше частину вулиці від Прохорівської до Болгарської перейменували на Єврейсько-лікарняну, а потім на Госпітальний провулок.
У радянський період вулицю присвятили письменнику Шолом-Алейхему. Під час окупації Трансністрії повернули дореволюційну назву, а після повернення радянської влади знову присвоїли ім’я Шолом-Алейхема. Відновлена незалежна Україна знову повернула історичне найменування, хоча місцеві завжди називали її М’ясоїдівською.
Єврейська лікарня: від шести ліжок до рентгенівського апарату
Одна з найважливіших сторінок в історії вулиці пов’язана з Єврейською лікарнею, розвиток якої відображає трансформацію одеської медицини. Лікарня зародилася у 1802 році як притулок на шість ліжок. У 1829 році її перевели на Молдаванку, на розі М’ясоїдівської та сучасної вулиці Богдана Хмельницького.
З часом змінилася і кількість ліжок: у 1829 їх було шість, у 1865 — 120, а в 1894 — вже 240. Головний корпус, що працює й сьогодні, добудували через 35 років після переїзду.
Тут функціонували 16 палат на 120 ліжок, три ординаторські кімнати, аптека, молитовний дім і притулок для благодійників. Лікування коштувало 7 рублів 50 копійок на місяць, бідним допомога надавалася безоплатно, а ліки видавали безкоштовно.
У 1908 році завдяки опікуну ради Соломону Пуріцу лікарня отримала рентгенівський апарат. Разом із ним приїхала технологія виготовлення плівок, і таким чином лікарня стала одним з перших закладів, що системно застосовували рентгенодіагностику.
Наприкінці 2021 року під час ремонту головного корпусу під старою штукатуркою було виявлено написи дореформеною російською абеткою та івритом — це виявився список меценатів, які колись жертвували гроші на лікарню.
Пісня, що прославила М’ясоїдівську
Вулицю також прославила пісня, яку довгий час вважали народною і яку часто приписували Леоніду Утьосову і композитору Матвію Блантеру. Насправді цей музичний твір виник саме в Одесі, у ресторані «Тополь» неподалік від М’ясоїдівської.
Автор тексту — одеський поет та інженер Моріс Бенімович. За переказами, у 1962 році він склав вірш на серветці, сидячи за столом ресторану. Мелодію створив керівник ансамблю «Гноми» Михайло Блехман, поклавши слова на мотив популярної тоді «Парамели». Весь процес створення тривав близько години-півтори, оскільки ансамблю терміново потрібен був новий номер.
Оригінал тексту зберігається в Одеському літературному музеї, а Морісу Бенімовичу встановили меморіальну дошку на Другому Християнському кладовищі.
Міфи та легенди вулиці М’ясоїдівської
Вулиця оточена численними легендами, деякі з яких мають під собою реальні історичні підстави, інші — вигадані. Найвідоміша пов’язана з Мишком Япончиком, який тривалий час вважався уродженцем М’ясоїдівської. Проте архівні документи свідчать, що він народився у Голті, нині — Первомайську.
У 1917 році у будинку №6 Япончик відкрив ресторан-кабаре «Монте-Карло», де проводив зустрічі зі своїми соратниками.
Інша легенда стосується Соньки Золотої Ручки, яка, нібито, влаштувала на М’ясоїдівській «воровську академію», де вчили кишенькових злодіїв красти з манекенів. Однак жодних підтверджень цьому немає. Софія Блювштейн була мандрівною злодійкою, що діяла далеко за межами Одеси, тож існування стаціонарної школи суперечить історії її життя.
Ще одна містифікація — це зв’язок вулиці з Шолом-Алейхемом. Вулицю дійсно називали на честь видатного письменника у радянський період, але твердження, що він жив тут з 1860 року, не відповідає правді. Родина Шолом-Алейхема мешкала на Канатній, 28, а не на М’ясоїдівській.
Вулиця, де перетинаються торгівля, медицина і музика
М’ясоїдівська вирізняється багатогранністю. Тут зіштовхуються купецька Одеса, лікарняні установи, старовинні ринки і музична сцена. Раніше поруч існував великий ринок — Толкучка або Толчок з багатьма рядами лавок. До нього примикали Болгарський ринок і Градоначальницький городок.
На базарах торгували найрізноманітнішими товарами, а деякі торговці жили над власними крамницями. Проте з часом санітарний стан ринку погіршився. Під час епідемій чуми Болгарський городок нерідко згадувався у трагічних хроніках.
У ХХ столітті М’ясоїдівська стала частиною культурного життя міста. Тут жив і творив рок-музикант Ігор Ганькевич, лідер гурту «Бастіон». Саме тут він створив пісню «Прогулянка Одесою», яка стала неофіційним гімном міста.
Отже, на одній вулиці переплелися кілька сюжетів:
1. Купець, який роками вів суперечки з владою.
2. Вдова, яка домоглася успіху в Урядовому Сенаті.
3. Лікарня, що однією з перших впровадила рентгенівське обладнання.
4. Легендарні ринки та торгові майданчики.
5. Музичні твори, що пережили своїх авторів.