Серед визначних постатей історії мистецтва, науки та культури, тісно пов’язаних з Україною, варто згадати:
- Айвазовський Іван Костянтинович (1817–1900) — визначний російський художник вірменського походження, чиї твори залишили глибокий слід у світі живопису.
- Аркас Микола Миколайович (1853–1909) — композитор, поет, фольклорист, культурно-освітній і громадський діяч, а також історик, який вплинув на розвиток української культури.
- Бенардос Микола Миколайович (1842–1909) — український винахідник грецького походження, відомий як творець дугового електрозварювання.
- Боровиковський Володимир Лукич (1757–1825) — український і російський художник, живописець, іконописець і портретист, академік Петербурзької Академії мистецтв з 1795 року.
- Брюллов Карл Павлович (1799–1852) — російський митець, представник класицизму та романтизму, активно організовував викуп Тараса Шевченка з кріпацтва та був наставником видатних митців у Академії художеств.
- Вакуленчук Григорій Микитович (1877–1905) — уродженець Житомирщини, унтерофіцер Чорноморського флоту, один із керівників повстання на броненосці «Князь Потьомкін-Таврійський» 1905 року. Загинув у перший день повстання; його похорон у Одесі став масштабною демонстрацією проти самодержавства.
- Врубель Михайло Олександрович (1856–1910) — видатний художник-символіст польського походження, чиє мистецтво суттєво вплинуло на розвиток модерну в Україні.
- Верховцев Олександр Аполлонович (1837–1900) — російський інженер-залізничник, керівник Катерининської залізниці, нині Придніпровської залізниці.
- Герцен Олександр Іванович (1812–1870) — російський письменник, публіцист, літературний критик, філософ і громадський діяч, прихильник ідеї державної незалежності України.
- Гоголь Микола Васильович (1809–1852) — письменник українського походження, значущий представник «української школи» в російській літературі і збирач українського фольклору.
- Даль Володимир Іванович (1801–1872) — відомий російський письменник та учений.
- Данилевський Григорій Петрович (1829–1890) — письменник, публіцист, чиновник, етнограф, історик, мандрівник, творець художніх і наукових праць про минуле України.
- Дерібас Осип Михайлович (справжнє ім’я Хосе (Хосеп) де Рібас і Бойонс) (1751–1800) — російський адмірал, флотський, армійський і цивільний начальник Хаджибею (пізніше Одеси), сприяв розвитку порту і міста.
- Докучаєв Василь Васильович (1846–1903) — російський природознавець, засновник генетичного ґрунтознавства та зональної агрономії, очолював експедицію Полтавського губернського земства, ініціатор створення природничо-історичного музею у Полтаві.
- Засядько Олександр Дмитрович (1779–1837) — український спеціаліст з ракетної зброї, конструктор бойових порохових ракет.
- Каразін Василь Назарович (1773–1842) — видатний вчений, винахідник і громадський діяч, автор проєктів ліберальних реформ, засновник Харківського університету у 1805 році.
- Кибальчич Микола Іванович (1853–1881) — український винахідник і інженер, розробник першого реактивного літального апарата в світі, активний учасник організації «Народна воля», страчений за участь у замаху на Олександра II.
- Кішка Петро Маркович (відомий як матрос Кішка) (1828–1882) — моряк Чорноморського флоту з Поділля, учасник Кримської війни, не займав керівних посад у владі чи армії.
- Кобле Томас (Фома Олександрович Кобле) (1761–1833) — генерал-майор російської армії, градоначальник Одеси, керував боротьбою з епідемією чуми, впроваджував нові методи у сільському господарстві півдня України.
- Короленко Володимир Галактіонович (1853–1921) — російський письменник і громадський діяч.
- Крамський Іван Миколайович (1837–1887) — художник-портретист українського походження, теоретик образотворчого мистецтва, академік живопису.
- Купрін Олександр Іванович (1870–1938) — російський письменник і журналіст, який виступав за автономію народів у складі Російської імперії.
- Ланжерон (Луї Олександр Андро де Ланжерон) (1763–1831) — градоначальник Одеси (1815–1820), який перетворив місто на порто-франко, що сприяло його швидкому економічному розвитку та становленню торговельного центру. Заснував Рішельєвський ліцей і Ботанічний сад.
- Леванідов Андрій Якович (помер 1802) — російський воєначальник і намісник Слобідської України, збирач української старовини і меценат, покровитель історика Архипа Худорби та композитора Артема Веделя.
- Лєсков Микола Семенович (1831–1895) — російський письменник і публіцист, чия творчість була тісно пов’язана з Україною, де він довго жив і працював, глибоко досліджував українську мову та культуру.
- Лисянський Юрій Федорович (1773–1837) — видатний український мореплавець і географ, капітан 1-го рангу, один із керівників навколосвітньої експедиції 1803–1806 років.
- Маразлі Григорій Григорович (1831–1907) — міський голова Одеси (1878–1895), за його часів місто перетворилося на процвітаючий культурний і економічний осередок. Впровадив водогін, електричне освітлення, кінний трамвай та заснував численні культурні та освітні установи.
- Мацієвич Левко Макарович (1877–1910) — український інженер-кораблебудівник, один із перших авіаторів України та піонерів світового повітроплавання.
- Мечников Ілля Ілліч (1845–1916) — вчений, один із засновників порівняльної патології, еволюційної ембріології, імунології та мікробіології, творець наукової школи.
- Мокрицький Аполлон Миколайович (1810–1870) — український живописець і педагог.
- Мясоєдов Григорій Григорович (1834–1911) — російський та український живописець.
- Мясоєдов Іван Григорович (1881–1953) — український художник, графік і представник модернізму, творчість якого пов’язана з Полтавою.
- Некрасов Микола Олексійович (1821–1878) — російський письменник і публіцист, який не підтримував імперську політику Росії.
- Немєшаєв Клавдій Семенович (1849–1927) — російський залізничний інженер і державний діяч, який очолював Південно-Західну залізницю, сприяв розвитку залізничної освіти в Києві та Одесі.
- Нестеров Петро Миколайович (1887–1914) — видатний український авіатор, засновник вищого пілотажу, виконав першу у світі «мертву петлю» 1913 року та перший повітряний таран у Першій світовій війні.
- Новосельський Микола Олександрович (1818–1892) — відомий український лікар і громадський діяч, міський голова Одеси (1867–1875), основоположник курортного лікування на Півдні України, ініціатор будівництва Одеського водогону.
- Пирогов Микола Іванович (1810–1881) — російський вчений, хірург, анатом, засновник військово-польової хірургії, педагог і громадський діяч.
- Павлов Іван Петрович (1849–1936) — російський фізіолог, дослідник вищої нервової діяльності та процесів травлення, засновник російської фізіологічної школи.
- Попов Олександр Степанович (1859–1906) — російський винахідник і фізик в області електротехніки, педагог.
- Прахов Адріян Вікторович (1846–1916) — мистецтвознавець, археолог, художній критик, професор, керівник групи художників при розписі Володимирського собору, відомий дослідженнями пам’яток архітектури.
- Рішельє Еммануїл Йосипович (справжнє ім’я Арман Емманюель Софій Септіманій де Віньєро дю Плессі) (1766–1822) — французький і російський державний і військовий діяч, міністр закордонних справ і прем’єр Франції, перший градоначальник Одеси.
- Рилєєв Кіндрат Федорович (1795–1826) — російський поет, учасник декабристського повстання, прихильник національного визволення України.
- Рєпін Ілля Юхимович (1844–1930) — російський і український художник, автор полотна «Запорожці пишуть листа турецькому султанові».
- Сажин Михайло Макарович (1818–1887) — маляр і графік, автор акварелей краєвидів і архітектурних споруд Києва.
- Соловцов Микола Миколайович (1857–1902) — український і російський актор, режисер, засновник театру «Соловцов» у Києві, одного з провідних культурних центрів міста.
- Ушинський Костянтин Дмитрович (1823–1871) — російський педагог і правознавець українського походження, один із засновників педагогічної науки та народної школи в Російській імперії.
- Фабр Андрій Якович (1789–1863) — цивільний губернатор Катеринославської губернії, ініціатор розвитку кам’яновугільної промисловості, сприяв інфраструктурному і культурному розвитку півдня України.
- Фалєєв Михайло Леонтійович (1730–1792) — російський військовий і державний діяч, відповідальний за суднобудівні витрати Чорноморського флоту, брав активну участь у розбудові Миколаєва.
- Чехов Антон Павлович (1860–1904) — російський письменник і драматург українського походження, реформатор театру, життя і творчість якого були тісно пов’язані з Україною.
- Ціолковський Костянтин Едуардович (1857–1935) — науковець і винахідник, один із засновників теоретичної космонавтики.
- Щепкін Михайло Семенович (1788–1863) — визначний український і російський актор, основоположник сценічного реалізму в російському театрі, близький друг Тараса Шевченка.
Ці видатні особистості внесли значний вклад у різні сфери – мистецтво, науку, культуру, техніку й суспільно-політичне життя, залишивши яскравий слід у історії України та суміжних країн.