Головні аспекти ситуації
- Вартість пшениці знизилась із 7 до 4,50 гривень за кілограм.
- Пайовикам дедалі частіше виплачують зерном замість грошових коштів.
- Фермери виявляють занепокоєння через відсутність каналів збуту та заповнені сховища.
- Сільські жителі визнають: нині вигідніше використовувати продовольчу пшеницю для годування свиней.
Пайовики та місцевими аграрії розповіли, як цьогорічний збір врожаю відобразився на житті селян. Ситуативна динаміка зернового ринку формується під впливом декількох чинників: експорту, логістичних складнощів та військових ризиків.
«Хліб коштує по 40 гривень, а пшениця – за безцінь»: волання фермерів
Збирання врожаю ранніх зернових культур завершено, і почався етап розрахунків між фермерами й пайовиками. Для багатьох селян земля є не лише джерелом корму, а й основним джерелом доходу, на який вони сподіваються. Плануючи використати отримані кошти на нагальні потреби, мешканці зіткнулися з несподіваними фінансовими труднощами: за останні два тижні ціна на зерно обвалилася із 7 до 4 гривень 50 копійок.
«Мені належать три гектари, які у мене взяв в оренду місцевий фермер. Раніше він виплачував тонну зерна за гектар. Я отримувала частину виплат грошима, частину – зерном, бо фермерське господарство невелике. Планувала використати грошову суму для лікування. Проте тепер фермер заявив, що грошей немає, збуту – немає, тому пропонує самостійно продавати зерно. Я шукала покупця, але поки розшукувала, ціна впала до 4,50 гривні. Це мізер! Хліб коштує тридцять-сорок гривень, а зерно пшениці тепер вважають за безцінь. Я обміняла частину зерна на порося, і буду його годувати пшеницею. Іншого вибору немає. Коли ще свиней годували харчовою пшеницею? Це як годувати їх хлібом. Дожилися!»
— висловлюється із розпачем Валентина Язаджі з села Євгенівка Буджацької громади.
Схожа ситуація спостерігається серед пайовиків і фермерів Буджацької та Бессарабської громад. Фінансові розрахунки готівкою можливі лише великими агрохолдингами, і то не завжди охоче.
Місцевий фермер Михайло Іванов прокоментував ситуацію так:
«Через атаки на порти експорт зерна практично припинився. Продати врожай стало неможливо, склади переповнені. Водночас кредити залишаються чинними, податки треба платити, а вартість пального та добрив постійно зростає. Звідки брати кошти на виплати пайовикам? Тож віддаємо пай зерном. Неправильно, що влада не пояснює ці проблеми. Вже задумуюся, чи варто сіяти наступного року. Шкода людей, бо вони хоча б отримували щось із своїх ділянок, а тепер і цього немає.»