Казимир Малевич — видатний новатор авангарду, знаний перш за все як засновник супрематизму. (Ксенія Степас / The Kyiv Independent)
У 2016 році Наталія Заболотна, тодішня директорка київської галереї мистецтв «Мистецький Арсенал», висунула пропозицію присвоїти головному аеропорту Києва — Бориспільському міжнародному аеропорту — ім’я знаменитого авангардного художника Казимира Малевича.
Її ідея була цілком логічною і далекою від ексцентризмів. В Європі аеропорти часто слугують символами культурної ідентичності, носячи імена видатних діячів, творчість яких докорінно змінила світову культуру. Прикладом слугують Римський аеропорт Леонардо да Вінчі у Ф’юмічино чи аеропорт імені Федеріко Гарсії Лорки в Гранаді.
Тоді Заболотна наголошувала, що назвати головні ворота країни на честь художника, який створив супрематизм — мистецький рух, що відкинув зображення впізнаваних предметів задля чистої форми та кольору — було б потужним символічним меседжем для всього світу.
Цей крок також мав символічно повернути митця «додому», Малевич і досі найчастіше фігурує як «російський художник», хоча його творчий шлях спочатку був пов’язаний з московськими, а потім із петербурзькими митцями. Цей стереотип настільки глибоко закріпився, що фактично замовчує українське коріння митця.
Хоча Бориспіль так і не отримав ім’я Малевича, сама дискутована пропозиція підсвічує намагання переосмислити постать всесвітньо відомого художника, культурна ідентичність якого лишається предметом спірних оцінок.
Для України, країни, що дотепер відновлює свою історію та культурну спадщину, це питання має далекосяжні наслідки: воно впливає на те, як викладати і демонструвати Малевича, а також на визнання ролі України в становленні сучасного мистецтва, замість його інтуїтивного присвоєння іншими.