Аліна Терзі, мешканка села Табаки на Одещині, майстерно створює реалістичні квіти з мила, які зберігають свою свіжість роками, прикрашаючи оселю й ніжно ароматизуючи приміщення. Історія Алініного нового ремесла пов’язана з її дітьми, які стали для неї натхненням та підштовхнули до творчих експериментів. Особливо важливо, що майстриня переважно віддає перевагу українським матеріалам, тим самим підтримуючи національного виробника. Крім того, частина коштів, отриманих від продажу її виробів на ярмарках, спрямовується на допомогу Збройним Силам України.
Основні моменти творчості та діяльності Аліни Терзі
- Виготовлення квітів із мила, які не в’януть і роками зберігають свій вигляд і аромат.
- Натхнення на нове ремесло прийшло від власних дітей, котрі вірили у її здібності.
- Використання у виробах переважно українських матеріалів.
- Підтримка української армії шляхом віддачі частини доходів від продажу своїх виробів.
Син Аліни завжди підтримував її словами: «Мамо, ти зможеш!», надихаючи на розвиток і вдосконалення майстерності. Результатом такої підтримки стали унікальні квіти з мила, які виконані з любов’ю та ювелірною точністю.
Квіти з мила, виготовлені Аліною, є не лише естетичною прикрасою, а й виступають як делікатні ароматизатори, створюючи затишок у будь-якому інтер’єрі. Кожен букет наповнений тонким ароматом, що додає приміщенню особливої атмосфери.
Крім того, майстриня вкладає чимало сил у кожну композицію, прагнучи, щоб її робота приносила усмішки та радість. Кожна квітка – це результат ювелірної праці і натхнення.
Аліна активно бере участь у ярмарках, де її вироби користуються популярністю серед покупців. Частина коштів від реалізації творчих робіт спрямовується на підтримку наших захисників у Збройних Силах України. Таким чином, її творчість набуває не лише естетичного, а й соціального значення.
Історія села Табаки
Село Табаки, де живе Аліна, має багату історію. Офіційна дата заснування села – 1812 рік, коли після чергової російсько-турецької війни (1806–1812 рр.) сюди прибули перші хвилі болгарських біженців і задунайських колоністів із Македонії, а також із північно-східної і південно-східної Болгарії. З часом село стало не просто населеним пунктом, а справжнім транспортним вузлом.
У 1819 році поблизу було засноване місто Болград, тому Табаки офіційно вважається найстаршим селом у Болградській територіальній громаді. Історики зазначають, що до приходу колоністів ця територія була осередком ногайського (татарського) поселення.
Відомий болгарський письменник і історик із Добрича Георгій Казанджієв написав монографію «Табаки в своята история» («Табаки у своїй історії»), а унікальна співацька спадщина села збереглася в збірнику автентичних болгарських пісень «Песен се лее, Табаки живее» («Пісня ллється, Табаки живуть»).
Традиції та святкування
Особливою традицією села є святкування Никулдена – дня святого Миколая. У цей день мешканці вітають усіх її іменинників – Миколаїв, виконуючи обряд «купання Миколаїв», під час якого іменинника обливають холодною колодязною водою на щастя і здоров’я, а також для того, щоб той не «розслаблявся».
На святковому столі в Табаках обов’язково присутня риба, зокрема короп, який символізує подяку святому Миколаю, що, за легендою, колись врятував човен від затоплення, заткнувши пробоїну живим коропом. Також на гостей чекає молоде вино з власних погребів.
Таким чином, село Табаки зберігає не лише багату історичну спадщину, а й власні унікальні традиції та живу культурну спадщину, які підтримують жителі, серед яких є і талановита майстриня Аліна Терзі, що своїм мистецтвом і добрими справами впливає на життя громади та країни.