Сьогодні жителі Кілії попрощалися з Валентиною Іваненко — директоркою Кілійського опорного закладу освіти, якій було 56 років. Вона раптово пішла з життя вчора, 1 липня, через важку хворобу. Громадська церемонія прощання відбулася на подвір’ї навчального закладу. Незважаючи на спекотну погоду, зібралося багато колег, учнів, випускників, знайомих, рідних та близьких померлої. У пам’ять про визначну мешканку Кілії лунали проникливі промови та останній дзвоник.
Колектив школи доклав максимум зусиль, аби організувати гідне прощання:
- Місце, яке директорка особливо цінувала за життя, було прикрашене квітами та доповнене експозицією з її фотографіями.
- Міська рада встановила тенти для захисту від палючого сонця.
- Унікальне шкільне подвір’я зібрало велику кількість людей різного віку і статусу.
Колеги згадували, що у свій час Валентина Іванівна стала наймолодшою директоркою освітнього закладу в колишньому Кілійському районі, але її невтомна праця та цілеспрямованість не поступалися найдосвідченішим керівникам. Вона присвятила найкращі роки життя своєму закладу, залишивши по собі образ принципової, непохитної людини, яка до останнього захищала навчальний заклад і кожного учня, надихала колег і була прикладом сумлінної праці.
Про складний і стійкий характер покійної з теплом згадував секретар Кілійської міської ради Сергій Мергут, який протягом багатьох років очолював відділ освіти та безпосередньо керував Валентиною Іваненко.
У своїй промові він відзначив:
- Валентина Іванівна жила справою освіти.
- Вона не була простою людиною, не йшла за течією.
- Була людиною, яка дбала і з нею було і приємно, і можна було сперечатися.
- Саме такі особистості залишають у пам’яті яскравий слід.
- Після неї залишається великий духовно-моральний спадок.
- Чимало учнів згадують її у дуже добрих і теплих словах.
Сергій Мергут також підкреслив, що вже найближче 1 вересня в освітньому закладі, на жаль, почнеться без Валентини Іванівни, але її дух залишиться:
- Вона змогла згуртувати колектив.
- Зберегла досвідчених працівників і сформувала нову «золоту команду» управлінців.
- Разом вони генерували та успішно втілювали ідеї з розвитку освітнього простору.
- Її школа стала першою в громаді, яка 2022 року одразу після початку війни організувала волонтерську діяльність.
- Вона звернулася до батьків і колег, що сприяло наданню допомоги багатьом військовим на передовій.
- Завдяки її роботі, за словами Сергія Мергут, було врятовано багато життів.
Від імені всієї громади, освітянської спільноти та численних людей він висловив глибоку подяку Валентині Іванівні за її щоденну працю, сильний характер, уміння відстоювати свої переконання й бути неповторною.
Перед тим, як похоронна процесія покинула шкільне подвір’я, прозвучав останній дзвоник — символічний і сповнений щирого суму.
Вічна пам’ять Валентині Іванівні Іваненко. Щирі співчуття рідним, близьким, колегам, учням та усій освітянській спільноті Кілійської громади.