Минув рік з моменту підписання головою Одеської обласної військової адміністрації Олегом Кіпером розпоряджень №694/A-2024 про перейменування вулиць та №695/A-2024 про демонтаж пам’ятників, спрямованих на деколонізацію публічного простору регіону.
Ці ініціативи стали частиною більш масштабної державної політики, покликаної подолати російські імперські та радянські наративи, які формували міф про Одесу як «російське місто».
За звітний період в Одесі був здійснений широкомасштабний процес перейменування десятків вулиць, однак демонтаж більшості пам’ятників опинився під впливом бюрократичних перепон та супротиву з боку місцевої влади.
Експерти, які брали участь у дискусіях, запропонували ряд заходів для покращення ходу процесу деколонізації:
- Надати додаткові повноваження голові Одеської обласної військової адміністрації для більш ефективного виконання завдань;
- Заборонити повернення колишніх імперських назв вулиць;
- Зобов’язати місцеві ради підтримувати просвітницькі ініціативи та наукові дослідження, що спрямовані на поширення знань про українську історію регіону.
Водночас проблемою залишається глибоко вкорінений міф про «російську Одесу», а також низький рівень обізнаності громадян стосовно історії міста та області.
У дискусії брали участь провідні фахівці та представники різних інституцій:
- Артем Карташов – голова громадської організації «Історія.Культура.Демократія», адвокат, член робочої групи з питань деколонізації при Одеській обласній державній адміністрації;
- Сергій Гуцалюк – історик, офіцер Збройних Сил України, також член робочої групи при ООДА;
- Ярослава Різникова – керівниця робочої групи, заступниця начальника Департаменту культури, національностей, релігій та охорони об’єктів культурної спадщини ОДА;
- Олександр Городілов – представник Одеського підрозділу Українського інституту національної пам’яті.
Історичний контекст пов’язаний із міфом про Одесу як «російське місто», який тривалий час домінував у суспільній свідомості і став перешкодою для повного виявлення української ідентичності регіону.
За період деколонізації було досягнуто певних результатів:
– Перейменовано низку вулиць, що дозволило позбутися радянських та імперських назв. Наприклад, вулиця, раніше відома за іменами Ільфа і Петрова, отримала нову назву, пов’язану з сім’єю Глодан.
– Проведено демонтаж пам’ятників, але цей процес ускладнюється через опір на місцях.
Разом з тим, перед деколонізацією стоять такі проблеми:
- Затяжний міф про «російську Одесу», який зумовлює низький рівень суспільної підтримки реформ;
- Недостатня поінформованість громадськості про українську історію регіону;
- Бюрократичні перешкоди і спротив з боку місцевого самоврядування.
Спікери запропонували наступні рекомендації для покращення процесу і подальшого руху у напрямку деколонізації:
- Надати головам обласних адміністрацій додатковий строк від 3 до 6 місяців для завершення тривалих процесів перейменувань і демонтажу, оскільки місцева влада не виконала свої зобов’язання у відведені терміни.
- Дозволити обласним адміністраціям самостійно здійснювати відповідні розпорядження або залучати громадськість з метою уникнення саботажу з боку місцевих рад.
- Запровадити заборону на повернення назв, пов’язаних з імперськими або радянськими діячами, за винятком випадків заміни їх іменами значно більш важливих історичних постатей.
- Встановити чіткий баланс повноважень між місцевою владою та державними інституціями, щоб не дозволяти міським радам одноосібно встановлювати пам’ятники чи найменування, які суперечать офіційній державній політиці.
- Зобов’язати органи місцевого самоврядування створювати бюджетні програми, що сприятимуть вивченню історії регіону, зокрема боротьби за незалежність у ХХ столітті, що дозволить зменшити навантаження на державні структури.
- Активізувати поширення інформації про українських діячів Одеси через публічні освітні кампанії з метою подолання стереотипів про «російську Одесу».
- Залучати краєзнавців до поглибленого вивчення української історії міста, що розширить знання про місцевих визначних постатей, які протистояли імперському та радянському впливу.
З огляду на наведене, процес деколонізації в Одеській області є комплексним і багаторівневим завданням, що вимагає спільних зусиль державних органів, місцевої влади, громадськості та фахівців у сфері історії і культури.