Уперше за кілька років Кремль офіційно заявив про випробування одного з так званих «суперзброї» — крилатої ракети «Буревістник» з ядерним двигуном. Цей комплекс входить до шести стратегічних озброєнь нового покоління, які в 2018 році анонсував президент Росії Володимир Путін з метою відновлення ядерного стримування країни.
До комплексу «суперзброї» належать:
- Ракета міжконтинентального класу Сармат;
- Повітряно запущена гіперзвукова ракета «Кинджал»;
- Гіперзвуковий плануючий блок «Авангард»;
- Лазерна система «Пересвіт»;
- Підводний ядерний дрон «Посейдон»;
- Ядерна крилата ракета «Буревістник».
З огляду на те, що війна Росії в Україні значною мірою зайшла у глухий кут, а міжнародна підтримка Києва залишається стійкою, експерти переконані, що головна мета таких заяв — політична.
За словами Джорджа Барроса з Інституту вивчення війни, це є елементом когнітивної війни, спрямованим на виклик емоційних реакцій, передусім страху, щоб впливати на рішення західних країн щодо Росії та України і створювати інтелектуальні передумови для подальшої експлуатації цих настроїв Росією.
Ракети «Посейдон» і «Буревістник»
Особливої уваги останнім часом привернули системи «Посейдон» та «Буревістник». 4 листопада 2024 року під час офіційної церемонії в Кремлі Путін нагородив вчених, що працювали над цими проєктами, і оголосив про готовність обох озброєнь до бойового застосування.
Ці дві системи:
- оснащені ядерними двигунами;
- не призначені для безпосереднього застосування на полі бою;
- мають служити засобами ядерного стримування;
- володіють практично необмеженою дальністю і здатні обходити західні системи протиракетної оборони.
Проте західні аналітики відзначають, що незалежних, підтверджених даних про реальний оперативний статус цих озброєнь майже немає. Більшість інформації походить з російських політичних повідомлень.
За словами Павла Подвіга, ядерного експерта з Женеви та директора проекту дослідження ядерних сил Росії, система «Буревістник» працює подібно до звичайної крилатої ракети, але з ключовою відмінністю: її рушієм виступає мініатюрний ядерний реактор.
Це забезпечує можливість польоту на малих висотах і невеликих швидкостях протягом тисяч кілометрів, що ускладнює виявлення радаром і протиракетною обороною. За твердженнями Москви, ракета пролітала 14 тисяч кілометрів за 15 годин, теоретично здатна тривалий час кружляти навколо планети.
Однак, як зауважує Подвіг, практична користь такої ракети сумнівна:
- крилаті ракети можуть бути перехоплені;
- субзвуковий політ тривалістю 10-15 годин дає час на виявлення;
- військова цінність системи визнається низькою;
- подібних проєктів у інших країн немає.
Ядерний підводний дрон «Посейдон»
Однак «Посейдон» — це підводний апарат автономного типу, також оснащений ядерним двигуном. Його запуск передбачається з підводних човнів, зокрема з «Бєлгорода», що підпорядкований закритому підрозділу ВМФ Росії.
На думку Дмитра Горенбурга з аналітичного Центру морських досліджень (CNA), цей апарат є далекобійним підводним дроном, що може розвивати швидкість до 100 км/год і нести ядерний заряд, здатний уражати прибережні об’єкти та викликати цунамі або радіоактивне забруднення.
Проте реальні можливості «Посейдона» лишаються непідтвердженими. Існують припущення, що він є складнішим для виявлення, ніж звичайні підводні човни, але абсолютно невидимим не є.
Обидві ці системи мають кілька спільних рис:
- вони мають політичне навантаження;
- амбітні, але їх військова користь викликає сумніви;
- служать знаряддям інформаційного впливу.
За словами Подвіга, їх основна мета — продемонструвати готовність Росії до можливого ядерного відплати.
Стан інших чотирьох систем
З шести представлених зразків у бойових діях підтверджено застосування «Циркона» та «Кинджалу» — у рамках повномасштабного вторгнення Росії в Україну. Обидві ракети не застосовувалися з ядерними боєголовками.
Дмитро Горенбург відзначає, що «Циркон» є сучасною гіперзвуковою ракетною системою, що відображає світову тенденцію розвитку ракетних технологій. Аналоги подібних розробок наразі мають США і Китай. Ця система є більш практичною у порівнянні з іншими.
«Кинджал», ракета, що запускається з повітря, активно використовувалася проти України з 2023 року. Незважаючи на твердження Росії про його «неможливість перехоплення», Україна успішно збивала ці ракети.
У 2025 році в мережі X оприлюднили унікальне відео запуску «Кинджалу» з борту МіГ-31, на якому зафіксовано пуск ракети з кабіни пілота. Це рідкісне підтвердження існування і застосування однієї з найбільш розрекламованих російських систем.
Інші дві зброї — «Авангард» і «Сармат» — є стратегічними ядерними носіями і не використовуються в російській війні проти України.
Зокрема, за словами Анкіта Панди, старшого наукового співробітника Карнегі, «Сармат» — це міжконтинентальна балістична ракета нового покоління, здатна нести кілька ядерних боєголовок.
«Авангард» — гіперзвуковий плануючий боєприпас, головною метою якого є подолання та навантаження систем протиракетної оборони США. Ця особливість зумовлює загальну тенденцію багатьох представлених систем.
Загроза для світу
Експерти вважають, що нинішня цінність цих озброєнь полягає у тиску на Захід та змушенні переосмислити підтримку України, провокуючи страхи ескалації.
Згідно з думкою Джорджа Барроса, Росія не має потенціалу виграти війну в Україні, доки міжнародна коаліція на боці Києва є міцною. Кремль розраховує, що західні країни відмовляться від підтримки через побоювання з приводу загострення конфлікту та використання ядерної зброї.
З більш широкої стратегічної точки зору, на думку Барроса, ці озброєння не змінюють основоположний принцип ядерного стримування часів Холодної війни — доктрину взаємного гарантованого знищення. Страх неминучої відплати досі стримує великі держави від першого ядерного удару.
Якщо стримування втратить ефективність, це призведе до масштабніших проблем, ніж будь-які дії Росії в українському конфлікті.
Загроза для України
Питання масованого ядерного удару залишається вкрай малоймовірним. Водночас експерти звертають увагу на реальну загрозу застосування тактичної ядерної зброї.
На думку Анкіта Панди, існує ризик, що в ході бойових дій між Україною і Росією або НАТО і Росією з’являться умови для першого застосування нетрадиційних, так званих тактичних ядерних озброєнь.
Єдина система, що підходить для такого сценарію — «Кинджал», здатний нести як звичайні, так і ядерні боєголовки.
Однак навіть обмежене застосування тактичної ядерної зброї може спричинити серйозну ескалацію конфлікту, яка швидко переросте у стратегічну ядерну війну.