Як допомогти військовим з ПТСР

«ПТСР — це не просто “нерви” чи поганий настрій після війни. Це глибока психологічна травма, яку людина отримує, переживши надзвичайно стресову, небезпечну або жахливу подію. Для військового це — війна, обстріли, втрата побратимів, постійна небезпека».»

 – зазначає  військовий психолог Андрій Омельченко.

Що таке посттравматичний стресовий розлад (ПТСР)? 

ПТСР — це коли психіка не справляється з пережитим і частина цієї травми “застрягає” в людині. Вона знову й знову переживає ці події у спогадах, снах, відчуттях. За спостереженнями військового психолога Андрія Омельченка , з чим стикаються тисячі військових, і це не ознака слабкості — це природна реакція на ненормальні обставини.

«За статистикою, до 20% тих, хто пережив бойові дії, можуть зіткнутися з цим синдромом.»

Стадії ПТСР

Посттравматичний розлад не виникає одразу. Є три стадії посттравматичного розгляду

1. Гостра реакція — наступає буквально через тиждень після події. Вона, можливо найбільш інтенсивна, але в продовж дії цієї стадії продовжуються викиди адреналіну, які підтримують людину, що дає їй змогу якось перебути, пережити цей етап. Триває вона десь 2-3 місяці. І далі може перейти в хронічну.
2. Хронічна стадія — симптоматика поколу підсилює сама себе і це призводить до виснаження нервової системи. Людина починає уникати спілкування, стає замкнутою, з’являється агресія, депресія, проблеми з алкоголем. Агресивність може лише посилюватися.Якщо не звертатися по допомогу, симптоми закріплюються і починають суттєво заважати жити:
3. Відкладена стадія – це коли весь пережитий стрес людина спресовує, і запихує якомога глибше в себе, і здається що все нормально з нею. Особливо це стосується військових, бо відрізання емоції, це запорука виживання на війні.
   Але потім, вже коли проходить від трьох до шести місяців, щось, якийсь тригер резонує, якесь нагадування і може увімкнути ці всі процеси, і потім це переживається як хронічна стадія ПТСР з усіма наслідками виснаження нервової системи.

Чотири категорії симптомів ПТСР. Що є найнебезпечнішим

ПТСР проявляється по-різному, але всі симптоми можна поділити на чотири групи:

1. Нав’язливі спогади (флешбеки):
   1. Сни про війну, спогади, які “накачують” зненацька.
   2. Реакції на гучні звуки, запахи, схожі ситуації.
2. Уникання:
   1. Людина уникає розмов про війну, місць, людей, які нагадують про травму.
   2. Відмова від спілкування, замкнутість.
3. Негативні зміни в мисленні та настрої:
   1. Втрата інтересу до життя, апатія, депресія.
   2. Відчуття провини, сорому, безнадії.
   3. Проблеми з пам’яттю, концентрацією.
4. Гіперзбудливість:
   1. Постійна напруга, агресія, дратівливість.
   2. Проблеми зі сном, нічні кошмари.
   3. Надмірна пильність, реакція на дрібні подразники.

«Найнебезпечніше — це думки про самогубство, агресія до себе чи інших, зловживання алкоголем або психоактивними речовинами. Якщо ви помітили такі ознаки — це сигнал негайно звернутися за допомогою!»

– зазначає  Андрій Омельченко

Що робити залежно від категорії порушення?

1. При нав’язливих спогадах:
   Не змушуйте людину “забути” чи “не думати”. Дайте їй виговоритися, не перебивайте, не оцінюйте. Якщо спогади стають нестерпними — зверніться до фахівця.
2. При униканні:
   Не тисніть, не змушуйте до спілкування чи повернення до “нормального життя”. Дайте людині простір, але будьте поруч і готові підтримати, коли вона буде готова.
3. При негативних змінах у настрої:
   Підтримуйте, не засуджуйте, не кажіть “візьми себе в руки”. Запропонуйте разом звернутися до психолога, допоможіть знайти сенс у нових цілях.
4. При гіперзбудливості:
   Не провокуйте конфлікти, не сперечайтеся. Забезпечте спокійне середовище, допоможіть зняти напругу (прогулянка, спорт, дихальні вправи).

Сучасні методи допомоги при ПТСР

За словами Андрія Омельченка сучасна допомога військовим із посттравматичним стресовим розладом має бути комплексною й адаптованою до потреб кожного ветерана.

Основні підходи, які він виділяє у своїй практиці:

1. Психотерапія з науково доведеною ефективністю:

• Травмофокусована когнітивно-поведінкова терапія (КПТ) – один з основних методів, який допомагає людині змінити негативні переконання, подолати нав’язливі спогади, навчитися керувати емоціями. КПТ дає змогу поступово зменшити вплив травматичних подій на повсякденне життя.
• EMDR-терапія – десенсибілізація та репроцесинг за допомогою руху очей, є одним із найефективніших методів роботи з ПТСР.

«Суть EMDR у тому, що під час спеціальних вправ (рухи очима, поплескування, звуки) активуються обидві півкулі мозку. Людина згадує травматичну подію, але вже у безпечних умовах, і мозок “перепаковує” спогад так, що він перестає викликати біль і страх.
Цей метод рекомендований ВООЗ, його використовують у багатьох країнах світу. Результат — зменшення симптомів ПТСР вже після кількох сесій. EMDR не вимагає довгих розмов про травму — це швидко, ефективно і безпечно».

– зазначає експерт.

2. Медикаментозна підтримка

• Фармакотерапія – при необхідності, до процесу долучають психіатра, який призначає медикаментозне лікування для стабілізації стану. Можуть бути виписані антидепресанти, транквілізатори чи інші препарати.

«Важливо, щоб медикаменти підбиралися індивідуально й були лише частиною комплексної допомоги».

– уточнює А. Омельченко.

3. Групова підтримка та реабілітаційні програми

• Групи взаємодопомоги – ветерани отримують підтримку, спілкуючись із тими, хто має схожий досвід. Це допомагає зменшити відчуття ізоляції, підвищує рівень довіри та мотивацію до одужання.
• Реабілітаційні центри та гарячі лінії – центр «Атлант», який очолює Омельченко, надає психологічну допомогу військовим і їхнім родинам, організовує виїзні сесії у військові частини, забезпечує підтримку у складних сімейних ситуаціях, допомагає з працевлаштуванням та адаптацією до мирного життя.

4. Психоедукація та робота з родинами – важливо, щоб не лише військові, а й їхні близькі розуміли, що таке ПТСР, як він проявляється, і чому це не ознака слабкості.

Омельченко наголошує:

«ПТСР — це природна реакція на ненормальні обставини, і важливо не залишати людину з цією проблемою наодинці».

5. Системна співпраця

• Міждисциплінарний підхід – для ефективної допомоги важлива співпраця психологів, психіатрів, соціальних працівників, волонтерів і родин. Це дозволяє не лише зменшити симптоми ПТСР, а й допомогти ветерану знайти своє місце у мирному житті, знизити ризик суїцидів і проблем у сім’ї.

«Ми повинні зменшити кількість суїцидів, покращити ситуацію в сім’ях, допомогти з працевлаштуванням. Щоб хлопці, ставши ветеранами, знаходили себе в мирному житті»

— підкреслює Андрій Омельченко

Що очікувати після повернення члена родини з війни?

Повернення з війни — це завжди стрес для всієї родини. Військовий часто змінюється:

• Може бути замкнутим, мовчазним, уникати спілкування.
• Може бути надто емоційним, різко реагувати на дрібниці.
• Може прагнути самотності або, навпаки, шукати компанії.
• Часто виникає потреба в контролі, “армія вдома” — бажання встановлювати правила, жорсткий розпорядок»

Порада:

«Дайте людині час і простір. Не змушуйте одразу розповідати про війну. Не нав’язуйте поради. Просто будьте поруч і дайте відчути, що його/її тут чекають і підтримують».

Як правильно спілкуватися з військовим після повернення

• Головне — не намагайтеся одразу “перевиховати” чи “повернути до життя”. Дайте людині час адаптуватися, не змушуйте говорити про війну, якщо вона не готова.
• Не змушуйте говорити про пережите. Якщо людина хоче щось сказати — слухайте уважно, не перебивайте, не оцінюйте, не давайте непроханих порад. Просто будьте поруч і дайте відчути підтримку.
• Не знецінюйте досвід військового, фразами на кшталт «іншим ще важче» чи «тримайся, ти ж сильний», не порівнюйте з іншими.
• Емоційні реакції військових – можуть бути різкими, неочікуваними. Це нормально. Не приймайте на свій рахунок, ви просто маєте бути готові до цього особисто. Якщо хочете обійняти — попередьте словами. Дітей також потрібно навчити: “Підійди до тата, якщо він сам покличе”.
• Якщо людина закривається в собі, не тисніть на неї, а просто запитайте «Чим я можу допомогти?» або «Як ти себе почуваєш сьогодні?».

Як уникати конфліктів і підтримувати довіру

• Домовляйтеся про важливі рішення разом, попереджайте про зміни у звичному розпорядку.
• Якщо бачите, що військовий роздратований чи напружений — не провокуйте суперечок, дайте можливість побути наодинці.
• Встановіть спільні правила, але гнучко, з урахуванням потреб усіх членів родини.
• Якщо з його сторони з’являється жорсткий розпорядок, контроль — прийміть це як його спробу повернути собі відчуття безпеки.
• Не допускайте емоційних вибухів, не ображайтеся на різкі слова чи емоційні реакції — це не особисто проти вас, а наслідок пережитого стресу.

Важливість терпіння та особистих меж:

• Терпіння — ключове. Адаптація може тривати місяці, а іноді й роки. Не поспішай з висновками і не вимагайте швидких змін.
• Дбайте про власний емоційний ресурс: не забувайте про свої потреби, не жертвуйте усім заради іншого — це допоможе уникнути вигорання.
• Відверто говорить про свої межі й почуття. Якщо вам важко — не соромтеся звертатися по підтримку до психолога чи груп взаємодопомоги.
• Пам’ятайте: підтримка — це не контроль, а партнерство. Ваша стабільність і спокій допоможуть військовому швидше повернутися до нормального життя.

«Найкраща допомога — це прийняття, терпіння і готовність пройти цей шлях разом. Не бійтеся просити про допомогу і для себе, бо сильна родина — це найкраща опора для ветерана»

— підкреслює Андрій Омельченко.

Цінні поради цивільним від військового психолога

1. Контролюйте власний емоційний стан – передусім важливо навчитися заспокоювати себе, регулювати власні емоції. Якщо ви спокійні, це передається і військовому. Не варто підвищувати голос, проявляти надмірну емоційність чи тиснути на людину — це може лише посилити тривогу чи агресію».
2. Створіть безпечний простір – військовий має відчути, що поруч з вами він у безпеці, що ви — “свій”. Не ставте зайвих питань, не тисніть, не порушуйте особистих кордонів. Підтримуйте, будьте поруч, але не нав’язуйте допомогу. Дайте людині можливість розслабитися, відчути підтримку, а не контроль.
3. Слухайте, а не розпитуйте – не ініціюйте розмови про війну, чекайте, поки військовий сам захоче поділитися. Якщо він починає говорити — слухайте уважно, не перебивайте, не давайте оцінок чи порад, якщо вас не просили. Просто дайте людині виговоритись.
4. Не знецінюйте пережите військовим – не порівнюйте з кимось, уникайте фраз-кліше на кшталт “час лікує”, “все мине”.
5. Дотримуйтесь особистих меж – не торкайтеся людини без дозволу, не обіймайте, якщо людина це сама не ініціює.
6. Не робіть з військового “особливого” – не треба ставитися до ветерана як до жертви чи унікальної істоти. Важливо залишатися природним у спілкуванні, не проявляти жалість, не створювати відчуття, що з ним потрібно поводитися по-особливому. Це допоможе людині легше адаптуватися до цивільного середовища».

«ПТСР — це не клеймо і не вирок. Це стан, з якого можна і треба виходити. Головне — не залишатися з цим наодинці. Допомога є, і вона працює. Звертайтеся по підтримку — і до себе, і до фахівців, і до родини. Разом ми сильніші!»

— Андрій Омельченко, військовий психолог.

Для підготовки цього матеріалу були використані відео інтервью і відео матеріали, які грунтуються на досвіді психолога, керівниа і засновника центру «Атлант» Андрія Омельченка:

1. Відео матеріал: Що таке ПТСР насправді для Dovidka.info. Джерело: https://www.atlantsupport.org.ua/post/%D1%89%D0%BE-%D1%82%D0%B0%D0%BA%D0%B5-%D0%BF%D1%82%D1%81%D1%80-%D0%BD%D0%B0%D1%81%D0%BF%D1%80%D0%B0%D0%B2%D0%B4%D1%96-%D0%B4%D0%BB%D1%8F-dovidka-info
2. Канал Dr.Silina Школа жіночого здоров’я. Відео матеріал: Посттравматичний розлад внаслідок війни. Як допомогти військовим з ПТСР? | Поради від психолога. Джерело: https://www.youtube.com/watch?v=qVO4Whgmqr8
3. ЯК СПІЛКУВАТИСЯ З ВІЙСЬКОВИМИ. ПОРАДИ ПСИХОЛОГА. Відео матеріал: https://www.facebook.com/watch/?v=365973295737636
4. Брифінг:”Психологічна допомога постраждалим від військових дій”. Організатор:Укрінформ. Джерело: https://www.ukrinform.ua/rubric-society/3614576-o-1430-brifing-pro-psihologicnu-dopomogu-postrazdalim-vid-vijni.html