Ситуація на підступах до Слов’янська
«Росіяни мають завдання розпочати окупацію Слов’янська влітку». Слова Дмитра «Lifecell» пролунали без драматизму, паніки чи іронії. Та на порозі того, що може стати одним із найвизначальніших літніх наступів у надважливому секторі фронту на сході Донецької області, тон не міг не видаватися тривожним.
У сірому, туманному ранковому краєвиді пагорбів на схід від Слов’янська 44‑річний начальник артилерійської розвідки 10-ї окремої гірсько-штурмової бригади обходить щойно переміщені позиції артилерії. Протягом останніх двох ночей величезні металеві «монстри» війни зайшли в ці пагорби, зариваючись у чорну землю й маскувавшись сітками та гілками.
Зміна тактики окупантів
Для Дмитра час, що минув, дав чітке уявлення про те, як змінилися російські тактики. За його словами, зростання щільності українських безпілотників змусило Росію зменшити розміри штурмових груп.
- Російські солдати йдуть уперед по одному-двом.
- Вже немає тієї масовості, як під час боїв за Бахмут.
- Фокус зміщено на інфільтрацію малими групами.
Новітні технології на полі бою
Недалеко звідси інша група 10-ї бригади застосовує інноваційну зброю — далекобійний безпілотний літак-бомбардувальник «Backfire». Він призначений для ударів по цілях у глибокому тилу ворога, навіть за умов радіоелектронної боротьби.
«Ми вражаємо все, що бачимо: мости, артилерійські позиції, позиції пілотів», — каже пілот Олекс «Simon». «Backfire» скидає боєприпаси та повертається для повторного завантаження, що дозволяє мінімізувати ризики для персоналу.
Незламність захисників Донбасу
36‑річний артилерист Павло з позивним «Bakhmut» родом саме з того міста, яке бригада колись захищала. «Я тут воюю, бо не хочу віддавати Донбас», — каже він. «Здавати це — не варіант. Якщо здамо, вони просто візьмуть ще й ще».