Жінка тримає плакат із написом «Зупиніть геноцид українців» під час мітингу на Коплі-Сквер, присвяченого річниці повномасштабного вторгнення Росії в Україну 26 лютого 2023 року в Бостоні, штат Массачусетс. (Nancy Lane/MediaNews Group/Boston Herald via Getty Images)
Влітку 2023 року Ганна приїхала до Сполучених Штатів, щоб розпочати нове життя у штаті Іллінойс на середньому заході країни.
Після більш ніж року війни вона втекла з Києва, шукаючи притулку за кордоном від безперервних ударів дронів і ракет по столиці України. Тепер вона, нарешті, опинилася у безпечному місці, де могла оселитися надовго.
Принаймні так їй здавалося.
Сьогодні Ганна знову ризикує втратити свій дім. Адміністрація колишнього президента США Дональда Трампа суттєво посилила боротьбу з нелегальною імміграцією і прагне майже повністю припинити переселення біженців у США, через що українські біженці опинилися у складному становищі.
Ганна, яка побажала залишитися анонімною через побоювання за свій правовий статус, — одна з майже 240 000 українських біженців, що прибули до США з початку повномасштабного вторгнення Росії в рамках програми Uniting for Ukraine (U4U). Запущена за ініціативи президента Джо Байдена гуманітарна програма надає цим українцям дволітній притулок у країні.
Натомість Дональд Трамп, повернувшись на посаду президента, обіцяв посилити охорону кордону з Мексикою та здійснити масові депортації нелегальних мігрантів.
З одного боку, саме українці не були цільовою аудиторією риторики Трампа, зосередженої переважно на наркокартелях і кримінальних угрупованнях із Південної та Центральної Америки. З іншого — вони ризикують потрапити у загальне урядове прагнення прискорити депортації й повернення біженців.
В окремих випадках термін гуманітарного паролю українських біженців спливає у 2025 році, а їхні заявки на новий статус досі розглядаються. У той час як вони чекають вирішення цих бюрократичних питань, заяви Білого дому та повідомлення ЗМІ створюють складну й іноді тривожну картину їхнього майбутнього.
«Українські біженці у США опинилися у найскладнішому становищі порівняно з іншими країнами»
«Ми стали маріонетками в політичній грі».
— розповіла Ганна Kyiv Independent.
Українці, що застрягли у непевності
Програма U4U, запущена в квітні 2022 року, надає українцям не лише право перебувати в США, а й численні пільги — дозволи на роботу, медичне страхування, допомогу у догляді за дітьми, продуктові й фінансові виплати.
Процес подання заявок тривав майже три роки, перш ніж був припинений у січні 2025-го й досі не відновлений. Відтоді українські біженці змушені намагатися прочитати найменші сигнали від Білого дому.
У травні Washington Post повідомила про плани уряду витратити 250 мільйонів доларів із фондів іноземної допомоги для повернення біженців із зон активних бойових дій, серед яких близько 200 000 українців.
Втім, документи, що посилаються у виданні, були визнані як «попередні» (pre-decisional), а речник Міністерства внутрішньої безпеки США заявив, що вони «втратили актуальність».
На початку червня Post повідомила, що адміністрація Трампа планує перемістити тисячі нелегальних іммігрантів, в тому числі українців, до в’язниці на військовій базі США у Гуантанамо, Куба. Речник Білого дому згодом назвав цю публікацію «фейковими новинами».
Навіть якщо ці повідомлення були неточними, вони налякали багатьох українців у США. Однак деякі виклики, з якими стикаються українські біженці, почалися ще до повернення Трампа у Білий дім.
Після завершення дворічного терміну притулку в рамках U4U українці, як правило, подають заявки на тимчасовий захищений статус (TPS), що дозволяє законно залишатися в США. Проте сьогодні не всі можуть отримати цей статус. Згідно з американським законодавством, TPS доступний лише тим українцям, які приїхали до країни до 16 серпня 2023 року.
Через це кількість українців, які можуть опинитися під загрозою депортації після закінчення програми U4U, може різко зрости вже цієї серпня. Тим часом тисячі українців все ще чекають на продовження свого TPS.
Ситуація стала ще більш напруженою у лютому, коли уряд США призупинив розгляд заявок на імміграційні пільги — включно з дозволами на роботу та зміною статусу — для іноземців, які прибули через гуманітарні програми.
28 травня окружний суд у Массачусетсі зобов’язав адміністрацію Трампа поновити розгляд імміграційних заяв. 9 червня Служба громадянства і імміграції США повідомила про відновлення обробки документів.
Однак, за свідченнями українців, опитаних Kyiv Independent, їхні справи досі не просунулися.
Юристка з імміграційних питань у Нью-Йорку та сама українка Олена Маніліч говорить, що невизначеність значно ускладнює життя біженців.
«Як іммігрантка, я знаю, що перші три-чотири роки бувають дуже тяжкими»
«Тепер, коли люди трохи оговталися й відчули, що таке життя, знову відчувають невпевненість — це жахливо».
— каже вона.
Немає куди повертатися додому
Хаос і невизначеність надто боляче вдарили по українських біженцях.
Ганна, яка оселилася в Іллінойсі у 2023 році, вільно розмовляє англійською і раніше працювала у фінансовій сфері в Україні. Це дозволило їй швидко працевлаштуватися у США у тій же галузі.
Проте після закінчення дворічного притулку в рамках U4U вона не отримала дозволу на роботу через TPS — його досі не схвалено.
«Залишитися без дозволу на роботу — найгірше у США, адже цей документ дає не лише можливість працювати, а й отримувати водійські права, допомогу по безробіттю, продуктові пакунки тощо»
— розповідає Ганна.
Вона відчуває розчарування через такі події. Підкреслює, що, на відміну від поширеної думки, переїзд до США в час війни «не був американською мрією».
Українці «приїхали до США, щоб розпочати нове життя», — каже Ганна. — «Вони мають глибоку травму через війну».
Водночас повернення додому у багатьох випадках також неможливе. Вона наголошує, що кілька її друзів не мають куди повертатися: їхні рідні міста знищені або залишаються під російською окупацією.
Ганна сподівається, що український уряд докладе зусиль до лобіювання в США, щоб дозволити українським біженцям залишатися у країні.
«Вірю, що краще зосередитися на допомозі людям у стабілізації життя, аніж примусово повертати їх в Україну»
— додає вона.
Під загрозою
Ганна — не єдина українка, яка не знає, чи отримає вона американський дозвіл на роботу. Багато хто вже втратив легальний статус, але досі не отримав нового.
Олександра Буденко, 24 роки, приїхала до Массачусетса з Києва у 2022 році за програмою U4U. Раніше вона виступала за національну збірну України з фехтування. Після початку повномасштабного вторгнення зосередилася на тренерській роботі та зараз працює у місцевому фехтувальному клубі в Бостоні.
Її TPS сплинув у травні, а заявка на продовження досі на розгляді.
В багатьох аспектах Буденко більш пощастило, ніж Ганна: її заявка на TPS була подана раніше, тож дозвіл на роботу автоматично продовжили у січні. Отже вона може працювати, поки триває розгляд.
«Як і більшість українців, яких я знаю тут, я офіційно працевлаштована і щомісяця сплачую податки».
«Тож не бачу сенсу, чому Трамп має виганяти чесних людей, які просто працюють і живуть нормальним життям»
— говорить Буденко.
Та, як і інші в подібних ситуаціях, Буденко все ж ризикує: вона ще не отримала підтвердження про продовження свого права на перебування.
Невизначеність поширюється й на організації, що підтримують українських біженців.
Ліна Нго, в’єтнамсько-українська дівчина з Києва, приїхала до штату Вашингтон у 2022 році за програмою U4U. Вона з сім’єю втекла з України на третій день повномасштабного вторгнення. Після кількох місяців у Європі осіли у США в серпні 2022 року.
В Україні Нго навчалась у Києво-Могилянській академії та працювала в маркетингу. Після переїзду до США продовжила навчання і зараз працює у Refugee Women’s Alliance — некомерційній організації, що підтримує українських та афганських біженців.
Однак значні скорочення іноземної допомоги і внутрішніх витрат, запроваджені адміністрацією Трампа, залишили організацію Нго без фінансування низки проєктів.
Тим часом клієнти часто бояться приходити до офісу, побоюючись, що Іміграційно-митний контроль (ICE) може спробувати там їх затримати. Адже адміністрація Трампа поставила за мету щодня здійснювати 3 000 арештів, пов’язаних з імміграцією.
«Були випадки, коли (ICE) затримував навіть легальних резидентів через колір шкіри або культурну приналежність»
«Люди намагаються бути обережними».
— каже Нго.
Хоча Нго побудувала життя в США, вона хоче повернутися додому — колись. Поки що вона не відчуває, що Україна безпечна через постійні російські авіаудари.
Цього літа Нго здобула ступінь молодшого спеціаліста з адміністрації бізнесу в Bellevue College, скориставшись федеральними студентськими позиками. Вона прагне продовжити навчання, але залишається невпевненою у своєму майбутньому в США — через недавні зміни політики нової адміністрації, які можуть вплинути на освітні програми та доступ до федеральної допомоги.
«Неясно, як планувати своє життя, чи дозволять українцям залишитися в США після 2026 року, чи зможу я працювати або навчатися».
«Ця невизначеність дуже виснажує».
— говорить Нго.