Мало хто знає, що липовани — старообрядці, які проживали в південній Бессарабії за часів румунської адміністрації ХХ століття — мали власну систему соціального захисту для хворих, літніх та безпорадних громадян. Основу цієї підтримки становила спільнота.
Система соціального захисту липован
Зокрема, люди, які страждали на тяжкі інфекційні захворювання, такі як проказа, холера, чума, та яких необхідно було тримати на карантині за межами населених пунктів, отримували допомогу від монастирів старого обряду. Ці монастирі забезпечували їм догляд і опіку, фінансуючись за рахунок пожертв, що надходили від громади. У минулому такі хворі на території південної Бессарабії перебували під піклуванням:
- Успенського чоловічого кріпосного монастиря в Ізмаїлі;
- Петропавлівської обителі — чоловічого старообрядницького монастиря, розташованого на Піщаному острові поблизу Вилкова й існуючого з 1840-х років.
У 1930-х роках румунська влада взяла на себе відповідальність за догляд хворих на проказу серед липован. Їх централізовано доставляли зі всієї країни до Ізмаїлу. Після анексії Бессарабії Радянським Союзом, таких пацієнтів перевезли до Румунії, в село Тикілешть біля Браїли, де для них діє спеціалізований санаторій, функціонуючий донині.
Сьогодні у румунській Добруджі можна простежити сліди діяльності старих липованських громадських організацій практично біля кожної церкви старого обряду. Тут зводять заклади для людей похилого віку, котрі залишилися без сімейного оточення. Утримання таких осіб здійснюється на пожертви членів громади. Подібні умови догляду для знедолених літніх мешканців існують у таких липованських поселеннях Румунії, як Журилівка, Сарикиє, Слава-Русь, а також у місті Тулча.