Україна продовжує свій шлях до європейської інтеграції, водночас захищаючи себе від російської агресії, і міцність її демократичних інститутів залишається першочерговим завданням.
Серед цих інститутів Конституційний Суд відіграє унікальну роль у захисті прав громадян та підтриманні верховенства права.
Однак сьогодні цей важливий судовий орган досі має кадровий дефіцит: шість з 18 місць залишаються вакантними, що унеможливлює повноцінне функціонування.
Ця ситуація є критичною, особливо враховуючи зусилля України підтвердити свої зобов’язання як країни-кандидата на вступ до ЄС.
Проблема досягла критичної межі у січні 2025 року, коли троє суддів Конституційного Суду завершили свої повноваження. Протягом п’яти місяців суд не мав необхідного кворуму для проведення засідань Великої палати, що вимагала присутності 12 суддів та принаймні 10 голосів для прийняття рішень.
28 червня президент Володимир Зеленський призначив Олександра Водіаннікова, колишнього координатора проектів ОБСЄ в Україні, суддею Конституційного Суду. Формально це відновило кворум, але проблема нестачі суддів залишилася невирішеною.
Реформа Конституційного Суду — одна з найскладніших проблем, з якими стикається країна.
Її нагальність стала очевидною у 2020 році, коли суд фактично зірвав одну з ключових антикорупційних реформ, скасувавши систему електронного декларування майна. Ця криза змусила Венеційську комісію рекомендувати деполітизувати процес відбору суддів.
Проте реальний поштовх до реформи суду з’явився лише влітку 2022 року, коли Європейська комісія визначила реформу Конституційного Суду як головну умову для початку переговорів щодо членства у ЄС. Цей пункт став першим із семи ключових вимог для збереження статусу країни-кандидата. Зовнішній тиск дав результати, які внутрішні активісти самотужки не могли досягти.
У відповідь 27 липня 2023 року Україна ухвалила законодавство про конкурсну процедуру відбору суддів Конституційного Суду через Консультативну експертну групу (КЕГ).
Цей новий орган, у якому вирішальне слово мали міжнародні експерти, номіновані країнами-партнерами, був створений для забезпечення відповідності кандидатів високим моральним та професійним стандартам, які визначає Конституція.
Реформа Конституційного Суду не була просто пунктом у переліку завдань, а стала першочерговою умовою серед семи ключових вимог для кандидатства України у ЄС.
КЕГ, офіційно створена в жовтні 2023 року, спершу демонструвала позитивні результати. Вона успішно перевіряла кандидатів, відмовляючи тим, у кого виявлялися сумнівні політичні зв’язки або невідповідність моральним стандартам.
У 2024 році завдяки цій процедурі були призначені двоє нових суддів — Алла Олійник та Сергій Різник, відповідно Конгресом суддів та парламентом. Це стало знаком надії на те, що Конституційний Суд нарешті складатиметься з незалежних суддів.
Проте далі процес зупинився.
Три місяці тому, у лютому 2025 року, КЕГ надіслала списки рекомендованих кандидатів і до парламенту, і до президента для відповідних призначень.
Обидві гілки влади у більшості випадків ігнорують рекомендації консультативної групи.
Хоча Зеленський 28 червня призначив Водіаннікова, подальші призначення з боку президента та парламенту досі відкладаються.
Президент створив додаткову комісію для повторної перевірки кандидатів, яка вже рекомендувала трьох претендентів для призначення. З одного призначення з боку президента вже зроблено, а от друге — ще необхідне. Водночас призначення Водіаннікова показує, що поступ можливий, коли є політична воля.
Ця парламентська та виконавча паралізація посилає тривожний сигнал про ставлення України до європейської інтеграції.
Особливо це болісно враховуючи нинішню геополітичну ситуацію. Поки українські військові захищають європейські цінності на фронті, нерозв’язаність питання з призначенням суддів Конституційного Суду свідчить про можливу відсутність у політичної еліти такої ж відданості захисту цих цінностей у мирний час через інституційні реформи.
Цей розрив між військовою самопожертвою та мирним управлінням може дорого коштувати європейським прагненням України.
Вирішення питання просте: парламент та президент повинні негайно призначити перевірених кандидатів, рекомендованих КЕГ.
Це не складне законодавче завдання, що потребує місяців підготовки, а справа політичної волі. Кандидати пройшли ретельну перевірку за процедурою, розробленою Україною у відповідності з європейськими стандартами. Подальше зволікання лише поглиблює шкоду міжнародному іміджу України.
Завершення призначень засвідчило б, що відданість України євроінтеграції виходить за межі заяв і реалізується у конкретних діях. Це показало б, що навіть під час війни Україна здатна зберігати і зміцнювати свої демократичні інститути. Саме така стійкість і рішучість забезпечать підтримку Європи у прагненні України до членства.
Україна не може дозволити, щоб Конституційний Суд залишався паралізованим із неповним кворумом. Кожен день без належного функціонування суду — це день, коли права громадян на основі Конституції залишаються без захисту, а важливі рішення воєнного часу — без належного конституційного контролю.
Однак, крім озвучених негайних проблем, виникає глибинне питання: чи здатна Україна продемонструвати інституційну зрілість, необхідну для членства у ЄС?
Призначення суддів Конституційного Суду стало лакмусовим папірцем для європейського майбутнього України. Настав час політичному керівництву України скласти цей іспит, завершивши призначення без подальших зволікань.
Технічна робота виконана, кандидати готові, залишився лише політичний крок. Зробивши його, Україна не лише заповнить вакантні місця у Конституційному Суді, але й підтвердить своє непохитне прагнення йти європейським шляхом, доводячи, що навіть у найтемніші часи війни країна прагне збудувати демократичну, правову державу, гідну членства у ЄС.