Перемога з великим відривом партії колишнього президента Румена Радєва на парламентських виборах у Болгарії 19 квітня сприймається багатьма як підсилення проросійських, скептично налаштованих до України голосів у межах Європейського Союзу.
Виступаючи на антикорупційній платформі, «Прогресивна Болгарія» (ПБ) під проводом Радєва отримала 44,6% голосів, забезпечивши собі більшість і можливість сформувати уряд без коаліційних партнерів.
Результат може ускладнити відносини України з Болгарією — шестимільйонною країною-членом НАТО та ЄС, яка підтримувала Київ з моменту повномасштабного вторгнення Росії.
Опозиція Радєва щодо надання військової допомоги Україні та заклики до прагматичних відносин із Москвою викликали побоювання, що він може стати новим «підривником» європейської солідарності після нинішнього угорського лідера Віктора Орбана.
Однак, картина значно складніша: деякі експерти стверджують, що Радєв залишиться в межах «європейського консенсусу», і Болгарія не перетвориться на аналог Угорщини Орбана.
– «Україна має очікувати охолодження, а не відвороту», — сказав Димитар Керанов, аналітик програми Європейської стійкості фонду German Marshall Fund, у коментарі Kyiv Independent.
– Хоч Керанов і прогнозує, що Радєв може прагнути до тіснішої енергетичної співпраці з Росією та словесного дистанціювання від України, він не вбачає в ньому «наступного Орбана».
– «Інстинкти Радєва інші — пристосування через паралізування, а не через конфронтацію. Він не використовуватиме болгарського вето для блокування рішень ЄС щодо України», — додав Керанов.
– «Але Болгарія на східному фланзі НАТО, якою керує проросійський лідер, — це уразливість у довгостроковій перспективі».
Між Європою та проросійським «прагматизмом»
У своїй промові після перемоги Радєв заявив про «сильну Болгарію в сильній Європі», однак ця фраза супроводжувалася прихованим зауваженням щодо нинішнього курсу Європи.
– «Що Європі зараз потрібно — це критичне мислення, прагматичні дії та добрі результати, особливо для побудови нової архітектури безпеки», — сказав Радєв.
Радєв, який обіймав посаду президента балканської країни у 2017–2026 роках, неодноразово критикував санкції проти Росії, військову допомогу Києву та десятирічну угоду безпеки Болгарії з Україною.
Він також закликав відновити діалог із Росією, за що отримав прихильні відгуки від прессекретаря Кремля Дмитра Пєскова.
Софія останніми роками намагалася скоротити залежність від російської енергетики, поставивши за мету припинити імпорт російського газу до 2028 року та домогтися від російської нафтової компанії Lukoil продажу нафтопереробного заводу Neftohim у Бургасі.
Однак дії Радєва — зокрема президентські вето та призначення урядів-каботажерів — ускладнювали ці зусилля й натякають на можливий відхід від цієї траєкторії.
– «У внутрішній політиці (Радєв) може быть більш лояльним до російських економічних інтересів, особливо в енергетиці», — зазначив Керанов.
– За його словами, Україна має також «не очікувати ентузіазму щодо поглибленої оборонно-промислової співпраці, а також спостерігати постійне словесне дистанціювання від Києва при збереженні формальних зобов’язань Болгарії».
Очікування, що Радєва можуть стримувати партнери по коаліції, такі як центр-right GERB-Union of Democratic Forces (SDS) або проєвропейський We Continue the Change-Democratic Bulgaria (PP-DB), виявилися безпідставними.
Після п’яти років політичних потрясінь і дострокових виборів коаліція Радєва продемонструвала найсильніший результат за десятиліття: 130 мандатів, що дозволяє йому сформувати уряд самостійно.
Опозиція залишилася ослабленою та роздробленою:
– GERB-SDS, очолювана колишнім прем’єр-міністром Бойко Борисовим, посіла друге місце з 13,4%;
– PP-DB набрала 12,7%;
– до парламенту також пройшли Рух за права та свободи (DPS), партія інтересів турецької меншини, очолювана олігархом Деляном Пеєвським, що перебуває під західними санкціями;
– та ультранаціоналістична, проросійська партія «Відродження».
– «Пастка коаліції, яка визначала болгарську політику протягом п’яти років, розпалася. Замість неї постає інший ризик: безпрецедентний контроль однієї партії над державним апаратом, який уже за три десятиліття захоплення став порожнім», — прокоментував Керанов.
Домінуюча позиція в парламенті надасть Радєву широкі можливості для законодавчих і кадрових змін — зокрема в дипломатичному корпусі та структурах безпеки — що дозволить йому проводити більш цілеспрямовану зовнішню політику, зазначає Іван Начев, виконавчий директор Болгарської школи політики.
Водночас, «ця свобода дій залишається структурно обмеженою членством Болгарії в ЄС і НАТО, а також економічними й інституційними залежностями», додає експерт.
No Orban 2.0
Для України найбільший ризик полягає в тому, що Радєв може зловживати правом вето Болгарії в ЄС, блокуючи санкції проти Росії та пакети допомоги Україні. Орбан упродовж років використовує подібні механізми — останнім часом щодо 90-мільярдного євро (106 млрд дол.) кредиту Києву та 20-го пакета санкцій проти Росії.
Поки що Радєв демонструє м’якішу позицію порівняно з чинним угорським прем’єром.
– «Болгарія не повинна брати участь у наданні допомоги Україні у веденні війни, але й не повинна перешкоджати іншим європейським країнам у підтримці Києва», — заявляв Радєв під час виборчої кампанії.
– Раніше він також зазначав, що перспективи членства України в ЄС є зрозумілими, але попередив проти пришвидшеного просування цього процесу — позиція, яку поділяє багато європейських лідерів.
– «Болгарія швидше обере прагматичний курс у межах ЄС, ніж конфронтаційну модель, подібну до тієї, що проводить Віктор Орбан», — вважає Начев.
– Новий уряд залишиться частиною європейського консенсусу, але може «бути більш схильним ставити під сумнів окремі рішення, особливо в таких сферах, як санкційна політика, військова підтримка України та відносини з Росією», додає він.
Радєв не буде один у своїх сумнівах: словацький прем’єр Роберт Фіко часто критикує політику ЄС щодо України, а підтримка Чехії також охолола після перемоги популістського олігарха Андрія Бабіша торік.
Однак Керанов застерігає, що з часом Радєв може робити дедалі проросійськіші кроки, випробовуючи політичні межі.
Тим часом Київ і Брюссель утримуються від остаточних висновків. Один європейський дипломат сказав Kyiv Independent, що наразі занадто рано говорити точно, чого очікувати від майбутнього прем’єра Болгарії.
– «Усе залежить від того, наскільки він (Радєв) буде готовий йти на компроміси», — зазначив дипломат.
– Інший європейський дипломат додав: «Будь-яке потепління відносин із Росією — це не напрям, який ми б вітали».
Олександр Мережко, голова комітету Верховної Ради з питань закордонних справ, не очікує радикальної зміни болгарсько-українських відносин.
– Мережко вважає, що Радєв може намагатися зайняти більш «прагматичну» позицію, але не прагнутиме зайняти роль Орбана, «бо побачив, до чого це може призвести».
– «Болгарія, як держава-член ЄС і НАТО, продовжуватиме підтримувати Україну», — переконаний парламентарій.