Головні акценти
- Провулок у Київському районі Одеси втратив назву, пов’язану з російським населеним пунктом.
- Новою офіційною назвою став провулок Сергія Параджанова — вшанування видатного режисера.
- Перейменування відбулося в рамках державної політики деколонізації топонімії в Україні.
- Сергій Параджанов визнаний класиком українського та світового кіноарт-середовища.
Мотиви зміни назв вулиць та провулків в Одесі
З початку масштабного вторгнення Росії в Україну активізувався процес очищення публічного міського простору від колоніальних і пропагандистських символів. Перейменування вулиць, площ і провулків базується на положеннях Закону України «Про засудження та заборону пропаганди російської імперської політики в Україні і деколонізацію топонімії», рекомендаціях Українського інституту національної пам’яті, а також відповідних рішеннях органів місцевого самоврядування.
Одеса стала одним із провідних міст, де цей процес здійснюється масштабно. Поступово з міської карті зникають назви, пов’язані з Російською імперією, радянською добою та сучасною Росією. Натомість їх замінюють іменами відомих українських діячів культури, науки, військових діячів, а також визначних митців із тісним зв’язком з Україною.
Одним із таких кроків стало перейменування 2-го Магнітогорського провулка в Київському районі Одеси. Попередня назва походила від російського міста Магнітогорськ, не мала жодного історичного зв’язку з Одесою. Натомість тепер провулок офіційно носять ім’я Сергія Параджанова — видатного режисера, сценариста та художника, творчість якого, зокрема кінофільм «Тіні забутих предків», займає одне з ключових місць в історії українського кінематографа. У публікації використано біографічні дані про митця, інформацію про процедуру перейменування і широкий історичний контекст деколонізації топонімії в Україні.
Магнітогорськ — місто на Уралі, Російська Федерація
Наступний крок у дерусифікації топонімії Одеси: у Київському районі 2-й Магнітогорський провулок офіційно перейменовано на провулок Сергія Параджанова. Магнітогорськ — це великий промисловий центр на Уралі в Росії, розташований приблизно за 1,5 тисячі кілометрів у прямій лінії від українського кордону.
Варто згадати трагічну подію, що сталася 31 грудня 2018 року: у Магнітогорську на другому поверсі одного з багатоповерхових житлових будинків імовірно вибухнув побутовий газ, спричинивши часткове обвалення під’їзду та загибель десятків людей. Цей інцидент демонструє, який вплив мають руйнування житлових будівель навіть у мирний час.
Після початку повномасштабної військової агресії Російської Федерації проти України суспільні події й громадянські позиції в Магнітогорську часто пов’язані із підтримкою або сприянням діям, які завдають шкоди українським містам і мирному населенню. Відтак ідеї відповідальності — коли об’єкти промислової інфраструктури, які обслуговують війну, можуть виявитися мішенями чи знецінитися — набувають певної логіки для частини громадськості.
Житлові будинки не розглядаються Збройними силами України як військові цілі, проте регіон відомий своєю потужною металургійною та промисловою базою. Деякі експерти та громадські діячі вважають слушним, що з часом такі підприємства, які забезпечують воєнно-промислову інфраструктуру агресора, можуть втратити своє значення.