Печери й інші причини вразливості міста до землетрусу
Одещина розташована далеко від таких сейсмічно небезпечних регіонів, як Японія чи Туреччина, однак землетруси для регіону є досить частими явищами. Головним джерелом сильних сейсмічних поштовхів виступає сейсмоактивна зона Вранча в Румунії. Особливості геологічної будови місцевості істотно впливають на силу землетрусів та їхній вплив на будівлі та інфраструктуру.
Даний матеріал підготовлено в рамках проєкту «Легенди Одещини» на платформі YouTube. У цьому відеоролику детально розглядається географія сейсмічних ризиків у регіоні, історія реєстрації поштовхів, особливості геологічної структури Одеси та типи будівель, найбільш вразливих до землетрусів.
Походження землетрусів на Одещині
Головне джерело сейсмічної небезпеки для Одеської області — це зона Вранча, розташована в Карпатах на території Румунії. Ця ділянка регулярно породжує землетруси.
Однією з характерних особливостей цієї зони є велика глибина залягання осередків землетрусів — від десятків до сотень кілометрів під землею. Така глибина забезпечує поширення сейсмічних хвиль на значні відстані, через що поштовхи відчуваються далеко за межами епіцентру.
Для регіону Одещини це має велике значення через близькість: дистанція від Вранчі до Ізмаїла складає менше 150 км, а до міста Одеси — приблизно 250–300 км по прямій.
Окрім Вранчі, існують й інші джерела сейсмічної активності, зокрема Чорноморська западина та місцеві тектонічні розломи, що викликають слабші поштовхи. Проте основна загроза для регіону саме від зони Вранча.
Найбільш сейсмічно небезпечні міста Одещини
Офіційне сейсмічне районування України поділяє території на зони за картами А, В та С, які відображають різний рівень ймовірності потужних землетрусів. Найвищий потенційний ризик відповідає карті С.
Найбільшу інтенсивність землетрусів має місто Рені. За картою А для нього передбачена інтенсивність 8 балів, а за картами В і С вона може сягати до 10 балів. Це пов’язано з близькістю до епіцентрів сейсмічної активності в зоні Вранча.
Високий рівень ризику також притаманний населеним пунктам Болград і Шикирлик (колишнє Суворове), де за несприятливих умов поштовхи можуть досягати 9 балів. Для Ізмаїла та Вилкового згідно з картою С передбачено сейсмічні поштовхи до 9 балів.
У Затоці та Білгороді-Дністровському можливі землетруси силою до 8 балів, а в Одесі за найгіршим сценарієм — також до 8 балів.
- Мапа С: ймовірність найпотужнішого землетрусу — 1%
- Мапа В: ймовірність землетрусу — 5%
- Мапа А: ймовірність землетрусу — 10%
Ці дані важливі не лише з наукової точки зору. Зі збільшенням інтенсивності землетрусу зростає ймовірність серйозних руйнувань будівель, зокрема несних конструкцій.
Попередні землетруси на території Одещини
Історія сейсмічної активності регіону охоплює кілька століть. Архівні матеріали свідчать про землетруси в 1738 та 1790 роках. Одним з найпотужніших для Одеси вважається землетрус 26 жовтня 1802 року.
У XIX столітті землетруси неодноразово відчувалися по всій області. Люди чули підземний гуркіт, падали речі, в деяких будинках ставалися пошкодження.
У XX столітті найбільш помітними були поштовхи 1940 та 1977 років. Під час землетрусу 1977 року, осередок якого розміщувався у Вранчі, в Одесі зафіксували інтенсивність близько 6 балів. У старовинних будівлях з’явилися тріщини, пошкоджувалися конструктивні елементи і димохідні труби.
Сейсмічна активність досі залишається актуальною. У вересні 2024 року землетрус магнітудою близько 5,2–5,4, що стався у Румунії, відчувався в Одесі. У 2025 році в Ізмаїльському районі та Рені було зафіксовано серію поштовхів силою понад 4 бали.
Особливий ризик для Одеси
Сейсмічна небезпека Одеси визначається не лише її віддаленістю від епіцентрів, але й локальними геологічними умовами.
Місто побудоване на товщах черепашнику, під більшою частиною міста проходять катакомби та численні підземні порожнини. Загальна довжина відомих одеських катакомб перевищує 2,5 тисячі кілометрів.
Особлива увага потрібна історичній частині міста: приблизно 40% її площі розташовані над підземними порожнинами. Під час сильних сейсмічних поштовхів ці умови можуть викликати локальні руйнування та провали будівель. Визначити точний план підземних виробок складно, оскільки багато з них не фіксуються на сучасних картах.
До зон найвищого ризику відносять райони Молдаванки, ділянки в районі вулиць Канатної та Ланжеронівської, а також околиці лиманів, зокрема Нерубайське, Усатове та Холодну Балку.
Вплив зсувів і водонасичення ґрунту
Додатковими факторами, що можуть погіршити наслідки землетрусу, є зсуви та стан водонасиченості ґрунтів.
Берегові схили в районах парку Шевченка, Аркадії, Ланжерона та Великого Фонтану характеризуються нестійкістю. Під час сильних поштовхів тут можуть активізуватися зсувні процеси.
Так званий ефект «желеподібного» ґрунту в умовах високої водонасиченості під час сейсмічних коливань підсилює ризик руйнувань. Водонасичені породи поводяться інакше, ніж сухі, щільні ґрунти, тому один і той самий землетрус у різних частинах міста може відчуватися з різною силою.
Будівлі, які можуть першими зазнати ушкоджень
Найсильніше ризику піддаються споруди XIX століття, особливо ті, що розташовані над підземними порожнинами чи мають проблеми з фундаментами.
Цей старий житловий фонд є найбільш уразливим, адже під час його будівництва не існувало сейсмічних норм.
Також окрему категорію становлять будівлі, зведені за застарілими сейсмічними стандартами. До 1977 року Одесу вважали територією з низьким сейсмічним ризиком, проте після потужного землетрусу норми були переглянуті і посилені.
Зокрема, хрущовки в Одесі також віднесені до зони підвищеного ризику у випадку сильних землетрусів.
Натомість сучасні новобудови зводять відповідно до чинних сейсмічних вимог. Водночас для старих будівель немає відкритого і повного реєстру, який дозволяв би мешканцям оцінити сейсмічну надійність свого помешкання.
Нові комплекси на Аркадіївському плато будуються з урахуванням сейсмічних норм, проте цей район загалом ризикує через потенційне сповзання узбережжя в море через зсуви.
Отже, ключовим фактором небезпеки для Одещини є не лише сила потенційного землетрусу, а й унікальне поєднання сейсмічної активності, особливостей ґрунтів, наявності підземних пустот, зсувів і технічного стану будівель.