Дмитро Соїн, розшукуваний Інтерполом за звинуваченням у вбивстві та занесений до санкційного списку США, продовжує поширювати нові фейкові твердження про нібито підготовку західними країнами операції із «захоплення Одеси».
Ці заяви з’явилися в контексті активізації інформаційної кампанії Росії, спрямованої на дискредитацію підтримки України з боку західних партнерів.
Що вигадує Дмитро Соїн
Коли в своїх виступах Дмитро Соїн говорить про «інтервенцію в Одесу», він, ймовірно, посилається на історичні події 1918–1920 років, а саме інтервенцію Антанти в південні порти України.
Після розпаду Російської імперії та більшовицької революції 1917 року країни Антанти, серед яких Франція, Велика Британія та Греція, висадили свої війська в Одесі, Миколаєві, Херсоні та Севастополі. Основною метою цих дій було стримування поширення більшовизму та підтримка білогвардійських сил:
- У грудні 1918 року французькі та грецькі військові зайняли Одесу, створивши окупаційну адміністрацію Антанти, що співпрацювала з білогвардійськими формуваннями.
- У квітні 1919-го, через наступ Червоної армії та внутрішні протиріччя між інтервентами, було прийнято рішення про евакуацію військ із міста.
У своїй пропагандистській риториці Соїн проводить паралелі між тими історичними подіями та сучасною підтримкою України з боку НАТО, намагаючись створити враження, що Захід втручається у внутрішні справи України тоді й тепер.
Варто зазначити, що ці заяви з’явилися серед активної кампанії російської пропаганди, спрямованої на дискредитацію військової допомоги Заходу Україні.
Дмитро Соїн, який має багаторічний досвід розповсюдження дезінформації, традиційно використовує напівправду та маніпуляції для формування викривлених наративів про ситуацію в регіоні.
Хто такий Дмитро Соїн
Дмитро Юрійович Соїн народився 7 серпня 1969 року в Тирасполі. Його біографія тісно пов’язана з участю у сепаратистських рухах та кримінальній діяльності.
- У 1992 році брав участь у військових діях у Придністров’ї, служив у армії невизнаної республіки до 2007 року, отримавши звання підполковника.
- З 1993 до 2007 року працював у Міністерстві безпеки Придністров’я — спецслужбовому органі регіону.
- У 1994 році звинувачувався у вбивстві та був оголошений у міжнародний розшук Інтерполом. Незважаючи на кримінальні переслідування, продовжував політичну діяльність у невизнаній республіці.
Протягом 2010–2015 років Соїн обирався депутатом Верховної ради Придністров’я від політичної партії «Прорив!». Він очолював комісію з міжнародних відносин та заснував «Школу політичного лідерства Че Гевари». З 2013 року він переїхав спочатку в Україну (Одеса), а згодом — до Росії, підтримуючи тісні зв’язки з політичними колами РФ.
У серпні 2014 року Соїн був затриманий у Києві за запитом Молдови, проте згодом утік із-під варти СБУ в Харкові і переїхав до Росії. У 2021 році він був внесений до санкційного списку Міністерства фінансів США (Specially Designated Nationals) як особа, що становить загрозу національній безпеці.
Дмитро Соїн позиціонує себе як «фахівець у галузі етнополітичної соціології» та кандидат наук, який досліджує вплив засобів масової інформації на конфлікти. Він очолював молодіжну організацію «Прорив!», яка активно виступала за інтеграцію Придністров’я до Росії та просувала концепцію «русского міра».
До 2013 року був головним редактором опозиційного придністровського агентства Lenta PMR, яке спеціалізувалося на поширенні проросійської пропаганди. Після ліквідації агентства Соїн продовжив пропагандистську діяльність за допомогою російських медіа.
Мета нових фейкових заяв
Твердження Дмитра Соїна про «підготовку захоплення Одеси» органічно вписуються у загальну стратегію російської пропаганди, спрямовану на дискредитацію західної підтримки України. Поширення таких вигадок має на меті:
- Формування недовіри українського населення до західних партнерів.
- Створення ілюзії наявності загрози з боку союзників.
- Висвітлення Соїна як нібито експерта, незважаючи на його кримінальне минуле та досвід роботи в спецслужбах.
Факти проти пропаганди
На відміну від безпідставних фантазій Соїна, немає жодних офіційних або достовірних підтверджень існування планів НАТО щодо «захоплення Одеси» чи мобілізації для цього 70 тисяч військових.
Варто пам’ятати, що розповсюдження подібних фейкових наративів є частиною масштабної російської інформаційної війни, спрямованої на ослаблення довіри між Україною та її західними союзниками.