Між вівтарем та технологією: розповідь про військового капелана
Улітку 2024 року в місті Ізмаїл офіційно розпочала роботу перша парафія Православної церкви України, присвячена святому рівноапостольному князю Володимиру Київському. Цей важливий крок відкрив нову сторінку в релігійній історії регіону та подарував місцевим мешканцям можливість звершувати богослужіння рідною українською мовою. /
Очолити новостворену громаду довірили військовому капелану, отцю Макарію (в миру Сергію Дацюку). Його обрання має глибокий символізм, адже ігумен володіє значним досвідом духовного супроводу українських воїнів у найгарячіших районах фронту. Нині він виконує капеланське служіння у складі Ізмаїльського прикордонного загону.
Повне відеоінтерв’ю можна переглянути у спецвипуску, а також ознайомитися з його текстовою версією нижче.
За словами отця Макарія, основна мета створення парафії в умовах війни — це об’єднання українців, надання їм надійного духовного притулку і молитовної підтримки.
Ігумен зазначає:
«Парафія — це місце, де людина знаходить єднання з Богом. Моє головне завдання — щоб богослужіння відбувалися постійно, а у серцях вірян, які творять нашу спільноту, палала щира душа».
Сергій Дацюк народився у сільській родині і зростав звичайним хлопцем разом із двома братами. У 16 років місцевий священник запросив його прислужувати в парафіяльному храмі села Карабчиїв Житомирської області. Після півтора року сумлінної служби юнака помітив благочинний та направив до Житомира.
У Свято-Преображенському соборі він служив паламарем та іподияконом, згодом став келійником у Митрополита Овруцького і Коростенського Віссаріона. Потім навчався у Духовному училищі, отримав сан диякона у Житомирі, а пізніше – священника в Кіровограді. З 2005 року працював референтом у архієпископа Кіровоградського і Голованівського Серафима.
З початком війни у 2014 році молодший брат священника вирушив захищати кордони України, а сам ігумен Макарій не залишився осторонь — відразу після формування синоду подав прохання про приєднання до капеланської служби.
Отець Макарій розповідає:
«Я потрапив на ротацію до Новотроїцька, де залишився, виконуючи душпастирське служіння. Прийняв таке рішення, бо мені було соромно перед братом, я хотів щось зробити, допомогти. Підтримував військових духовно — молитвами та всіма можливими засобами».
Військовослужбовці довірилися своєму капелану одразу. Проте з початком масштабного вторгнення на прикордонних ділянках розпочалися надзвичайно складні випробування. У перші місяці великої війни отець Макарій втратив багатьох побратимів.
У 2024 році священникові запропонували очолити першу парафію ПЦУ в Ізмаїлі. Заснування парафії рівноапостольного князя Володимира Київського стало початковим кроком на шляху розбудови помісної української церкви на півдні Одещини. Регулярні богослужіння українською мовою згуртували навколо капелана патріотично налаштованих, віруючих містян.
Отець Макарій підкреслює:
«Це велика користь для Ізмаїла, адже ми створили місце для прославлення Бога та молитви. У нашій громаді скоро відбудеться хрещення п’ятої дитини».
Ігумен також зауважив, що регіон — це багатонаціональний край, де серед парафіян представлені різні етнічні спільноти, зокрема болгари, молдавани, гагаузи.
Через відсутність власного храму парафії було надано приміщення колишнього Будинку офіцерів. Ця історична будівля довгий час перебувала на балансі прикордонного загону та через тривалу відсутність експлуатації була занедбаною, без комунікацій та електропостачання.
Незважаючи на труднощі, релігійна громада не здалася. До роботи одразу долучилися місцеві меценати, волонтери та самі парафіяни. Завдяки спільним зусиллям у виділеному приміщенні здійснили частковий ремонт, а саме:
- Демонтували непотрібні конструкції;
- Оновили та натягнули стелю;
- Навели порядок у кімнаті для молитов;
- Придбали необхідні ікони та церковний посуд.
Ігумен Макарій додає:
«Я сам регулярно витрачаю частину власної зарплати на ладан, свічки, лампадне масло, а також закупівлю просфор у монастирях. Звісно, є й благодійники, але їх небагато».
Священник відзначає, що не має конфліктів з місцевими священиками, оскільки він не є конфліктною людиною.
Він пояснює:
«З останнім настоятелем собору я зустрівся на молитовному сніданку — ми привіталися та обнялися. Не хочу судити — нехай Бог поставить свою оцінку. Я не місцевий і не прагну провокувати. Вважаю, що усі мають об’єднуватися, незалежно від того, до якої церкви належать, — все повинно відбуватися через любов».
Крім того, священнослужитель відзначає, що нині багато людей переходять до Православної церкви України, хоч є й такі, які через конфлікти між церквами взагалі перестали відвідувати богослужіння.
Отець Макарій зізнається:
«Те, що деякі моляться російською мовою — це їхній вибір. Я не налаштовую нікого проти, у проповідях більше говорю про любов, про людей, про Бога, а від суду залишаю за Господом».
Щодо впливу на деяких священиків, капелан має чітку позицію.
Він розповідає:
«Багато кого вважають прихильниками ідеології «русского міра». Коли я служив у Новотроїцьку, там існував монастир, у якому СБУ знаходило зброю, і це не поодинокий випадок у їхніх монастирях та храмах. Таке вже не має нічого спільного з Божим. Також всім відомо про затримання нещодавно в Одесі священнослужителя, який нібито наводив ракети на місто. Священник повинен служити Богу і людям, об’єднувати та примиряти, а не порушувати закон», — підкреслив ігумен Макарій.
Він суворо засуджує висловлювання про «священну війну», оскільки заклики до насильства і вбивств, особливо дітей, є великим гріхом, за який буде відповідальність перед Божим судом.
Усім парафіянам, хто вагається щодо переходу до Православної церкви України, отець Макарій бажає мудрості, сили та терпіння.
У своїй промові він зазначив:
«Сподіваюся, що коли настане внутрішній мир, запанує і мир у державі, а люди почнуть йти до Бога. Нехай будуть прозорі очі, щоб вони бачили, де справді родюча благодать і благочестя».
Наразі парафії офіційно передано земельну ділянку для будівництва повноцінного храму. Це важлива подія, що відкриває нові можливості для розвитку громади. Наявність власної ділянки дасть змогу архітекторам спільно з парафіянами розпочати проєктування майбутньої церкви, яка стане не лише духовним центром, а й архітектурною окрасою міста.
Кожен охочий має нині унікальну можливість залишити свій слід в історії та долучитися до створення нового духовного осередку. Для збору коштів на будівництво парафія відкрила благодійний рахунок. Кожна гривня, внесена з вірою та чистою душею, стане міцною цеглиною у фундамент майбутньої святині.
Пожертви можна переказувати за зазначеними реквізитами:
UA973052990000026005014942981.