13 лютого 2026 року о 16:23 у КЗ «Публічна бібліотека» відбулася просвітницька зустріч, організована за ініціативи голови громадської організації «Ветеранське серце» Ірини Тимошевської. Захід, що отримав назву «Люди, а не формуляри», був присвячений розвитку етичної та людиноцентричної комунікації з ветеранами війни та їхніми родинами. Головним меседжем стала ідея, що фахівці мають бачити перед собою не просто документи та статуси, а перш за все особистість.
Захід об’єднав учасників із різноманітним досвідом, що дало змогу почути голос кожного, хто залучений у процес адаптації ветеранів. Серед присутніх були ветерани російсько-української війни – Олександр Анатолійович Можаєв та Юрій Анатолійович Джабінський, а також представники родин військовослужбовців, чиї переживання є невід’ємною частиною спільної історії.
Професійну складову заходу представили:
- Т. в. о. начальника відділення цивільно-військового співробітництва 2 відділу Ізмаїльського РТЦК та СП, старший сержант Каулька Оксана Миколаївна;
- Начальник відділу соціального захисту населення Ренійської міської ради Наталя Козловська;
- Фахівець із супроводу ветеранів Кристина Лазар;
- Представники КУ «Центр надання соціальних послуг» Ренійської міської ради;
- Фахівець Ренійського бюро правової допомоги Анастасія Паніогло.
Сферу культури та молодіжної політики представляли начальник відділу культури, туризму, молоді та спорту Ренійської міської ради Антоніна Асаржи, надавачі бібліотечних послуг та голова молодіжної громадської організації «Голос Рені» Валерія Лукіянчук. Така взаємодія ветеранів, сімей військових, представників місцевого самоврядування, соціальних і культурних установ створила простір для ефективної комунікації, дозволивши вийти за межі формальних інструкцій.
Про що йшлося на зустрічі?
Програма заходу була присвячена актуальним питанням взаємодії між особистістю та системою. Основна увага зосереджувалась на кількох ключових блоках:
-
🔹 Людський вимір досвіду: учасники обговорили, чому війна залишається з людиною навіть після повернення, як це впливає на сприйняття реальності та довіру до інституцій. Юрій Джабінський та Олександр Можаєв поділилися своїми прикладами вдалої та невдалої комунікації з цивільними структурами, а також висвітлили проблеми, з якими стикаються учасники бойових дій після фронту.
-
🔹 Комунікація без травматизації: розглядали, які слова та інтонації можуть завдати болю, та чому не варто ставити запитання про бойовий досвід без нагальної потреби.
- 🔹 Підтримка родин: увага приділялася переживанням дружин, батьків та дітей військових — «невидимих учасників війни», які часто зазнають вторинної травматизації.
Старший сержант Каулька Оксана Миколаївна розповіла про роботу з родинами військовополонених та безвісти зниклих, а фахівець із супроводу ветеранів Кристина Лазар поділилася власними напрацюваннями в спілкуванні з особами з військовим минулим.
Основні рекомендації для щоденної практики, які сформували під час діалогу:
-
🔰 Спершу — людина, а потім документи: контакт повинен починатися з привітання та встановлення довіри, а не з оформлення паперів.
-
🔰 Повага до мовчання: ветерани мають право не розповідати про пережите; настоювання на розмові може призвести до ретравматизації.
-
🔰 Емоції — це сигнал, а не проблема: гнів, відстороненість або сльози є природною реакцією на надзвичайний досвід. Фахівець має залишатися врівноваженим і надавати простір для цих почуттів.
- 🔰 Система має пристосовуватися до людини, а не навпаки. Людяна комунікація — основа, на якій ґрунтується довіра та успішна реабілітація.
📑 Наприкінці заходу учасники отримали від ГО «Ветеранське серце» пам’ятку для фахівців, яка покликана допомогти кожному працівнику замінити формальний підхід на підтримуючу взаємодію.
🫂 Головним підсумком зустрічі стало усвідомлення, що людяна комунікація — це не просто ввічливість, а фундаментальна основа для ефективної роботи та соціальної інтеграції ветеранів. Кожна людина, яка звертається за допомогою, це не «номер у черзі» чи «статус», а особистість із унікальним життєвим шляхом. Лише через визнання гідності та повагу до досвіду ветерана можливо створити справді дієву систему підтримки, яка не лише виконує функції, а й надає реальну допомогу.
