Мововби́вство, або лінгвоци́д (лат. lingua — мова і лат. -cidium — вбивство), — це свідоме, цілеспрямоване знищення мови як головної ознаки ідентичності народу, народності та етносу.
Лінгвоцид реалізується через політику утисків, заборону використання рідного слова в:
- навчанні;
- в офіційних установах;
- медіа;
- а також через примусову розмовну та ціннісну асиміляцію та денаціоналізацію народів.
Мововби́вство – це крайній прояв дискримінації за розмо́вним принципом, коли мовлення гине не природно, а внаслідок цілеспрямованих дій, та часто супроводжуються витісненням місцевого говору, зниженням його статусу в суспільстві, локалізації використання та репресіями щодо носіїв.
На відміну від геноциду, лінгвоцид не завжди передбачає фізичне винищення людей, але його кінцева мета — етноцид, тобто знищення культурно-історичної ідентичності, та культурної спадщини через мововбивство.
Чому мови зникають: критерії та статуси мов
У світі існує близько 6900 мов, з яких понад 2500 вже майже зникли. Зникнення діалекту — це не лише втрата культури, а й втрата частини суспільства, історичної пам’яті та цілісності етносу.
Для визначення стану мови враховують такі критерії:
- кількість носіїв;
- оцінка можливості передача наступним поколінням;
- використання мови в навчанні в школах та ВНЗ;
- наявність друкованих видань;
- ставлення соціуму до мови, визначення її важливості для населення, право на мову.
Діалект може зникнути внаслідок тривалого пригнічення, що призведе до заміни мови іншою, більш престижною або продиктованою державною політикою. Саме впровадження лінгвоциду, спрямовано на падіння значущості, та обмеження застосування мови, що з часом призводить до її повного знищення.
Особливо, в історіографічному аспекті, ознаки мововбивства переживають поневолені народи – яким їх егемон обмежує права на використання рідної словесності та говору.
Виділяють шість статусів мов:
- Благополучні мови — затребувані в суспільстві (англійська, іспанська, французька, українська).
- Нестабільні — ними ще користуються різні покоління, але мова не є офіційною чи престижною (чукотська, чеченська, евенська, білоруська).
- Неблагополучні — носіїв від кількох тисяч до декількох мільйонів, але діти дедалі рідше ними говорять (ненецька, комі, карельська, хакаська, ірландська).
- Вимираючі — представників кілька сотень чи тисяч, переважно старші люди (кримськотатарська, кетська, удигейська, жорська).
- Мови на межі зникнення — чисельність мовознавців кілька десятків чи сотень, всі похилого віку (маньчжурська).
- Вимерлі — не залишилося жодного носія (убихська, латинська).
Приклади мововбивства: масове витіснення та заборона
Ірландська мова: історія занепаду
Ірландська (гельська) — єдина кельтська мова у світі з державним статусом. Колись це була основа просвітництва, основа державотворення, але після нормандського вторгнення почалася колонізація, утиски, заборона використання діалекту в:
- закладах освіти;
- офіційній документації;
призвело до заміни гельського говору англійським.
Англійці впроваджували тактику лінгвоциду, асимілювали місцеве населення, а з XVIII–XIX століття знання англійської стало престижним. Католицька церква перейшла на англійську, це ще більше посилило пригнічення мовлення.
Голодомори, дискримінація, обмеження функціонування кельтської призвели до того, що лише 1,5% населення Ірландії щоденно спілкуються гельською.
Навіть після надання ірландській значення державної у 1937 році, англійська домінує в освітньому процесі, в школах, університетах і діловодстві. Це класичний приклад втрати ідентичності через концепцію винищення розмовної приналежності.
Білоруська мова: утиски, русифікація, сьогодення
Беларуская мова — яскравий прояв мововбивства через багатовікове пригнічення, русифікацію, денаціоналізацію за мовною ознакою.
Катерина II зобов’язала вести документацію російською, місцевих чиновників замінювали на імперських ставлеників, а релігійну літературу білоруською знищували.
У СРСР політика білорусизації швидко змінилася на русизацію, що супроводжувалося прибиранням білоруської з освітнього, соціального, економічного, культуротворчого простору.
Після референдуму 1995 року “русский язык” отримав статус державного, що призвело до витіснення рідного мовлення з усіх сфер життя в країні.
Ірландський та білоруський шлях дуже схожі на шлях нашої солов’їної.
Лінгвоцид української мови: історичні та новітні аспекти
Лінгвоцид місцевого говору на території сучасної України — це багатовікова стратегія, яка базується на:
- репресивної культурної асиміляції;
- пригноблення і заміщення соловїної – російською;
- насильної русифікація через дискримінацію за мовною приналежністю;
- знецінюванні значення рідного мовлення;
направлена на винищення національної свідомості в тому числі як через говір, так і через геноцид фізичне винищення українського народу.
Порівняльна таблиця, щодо стану мовлення, в Ірландії, Білорусії, і Україні
| Ознака | Ірландська мова | Білоруська мова | Українська мова |
| Група/Походження | Кельтська | Східнослов’янська | Східнослов’янська |
| Державний статус | Офіційна в Ірландії | Офіційна в Білорусі (разом із російською) | Єдина державна в Україні |
| Кількість носіїв | ~400000 володіють ~70000 використовують щоденно | ~4–5 млн знають, близько половини населення | ~30–35 млн, більшість населення |
| Використання у повсякденні | Дуже обмежене, домінує англійська | Переважає російська, білоруська рідко | Основна мова спілкування, з регіональними особливостями |
| Викладання у школах | Вивчається, університети — англійською | Частково вивчається, мало білоруськомовних шкіл | Основна мова освіти |
| Статус у суспільстві | Символ ідентичності, низький престиж | Низький престиж, часто асоціюється з селом чи фольклором | Високий престиж, державна підтримка |
| Історичний тиск | Колонізація, заборони, асиміляція | Полонізація, русифікація, політичні обмеження | Заборони, русифікація, відродження після 1991 року |
| Сучасні виклики | Витіснення англійською, зменшення носіїв | Витіснення російською, зниження використання серед молоді | Вплив російської, але стабільне зростання престижу |
Роль мови у формуванні нації
Мова — це не лише засіб спілкування, збереження історичної пам’яті, розвитку культури а й основа країнотворення.
Масове витіснення та заборона рідного слова через статегію мововбивства — це шлях до втрати спорідненності, знищення представників окремої культурно-історичної спільноти.
Висновки
Лінгвоцид є інструментом колоніальної політики, спрямованим на руйнування національної ідентичності. Мовна стратегія, орієнтована на культурний вплив, стає засобом втручання в справи інших країн, як у випадку з концепцією “руського міра”.
Збереження мовлення залежить від її суспільної важливості, ролі в освіті та підтримки громадян. Досвід ірландців та білорусів ілюструє, як політичні, економічні та соціальні фактори можуть спричинити занепад навіть словотворення державного значення.
Як казав Тарас Шевченко:
“Учітесь, читайте,
І чужому научайтесь,
Й свого не цурайтесь.”
Розмовний аспект є важливим, і формулювання “какая разница” має бути викорінено з українського суспільства. І справа не в війні, яку розпочала росія, і пішов сплеск добровільної українізації.
Українці мають зрозуміти – дух, усвідомлення себе частиною нації, та державотворення в цілому опирається в своїй побудові саме на рідну соловїну мову.
Для підготовки цього матеріалу були використані слідуючі джерела:
- Стаття: Ірландський парадокс: асиметрія мови й ідентичності // Культура України. – 2012. – Вип. 39. – С. 130-137. Автор: Частник С. В. Джерело: http://rio-khsac.in.ua/culture_files/cu39.pdf
- Статтая: Білоруська мова в Білорусі: державний статус чи декорація? Автор: Олена Данейко. – 21.02.2016 Джерело: dw.com/uk/білоруська-мова-в-білорусі-державний-статус-чидекорація/a-19063646
- Матеріали: Білоруська мова, яка не збирається зникати – спецпроєкт. Автори: Ксенія Туркова, Сергій Бейк. – 03.03.2017. Джерело: https://hromadske.ua/posts/biloruska-mova-iaka-ne-zbyraietsia-znykaty
- Робота: Лінгвоцид як форма геноциду. Автор: Я. К. Радевич-Винницький. – К : Укр. вид. спілка ім. Ю. Липи. – 2011. – 78 с. Джерело: https://ukrnationalism.com/the-nationalist-movement/book/ideology-book/1687-radevych-vynnytskyi-ya-linhvotsyd-iak-forma-henotsydu.html
- Робота: Українська мова у ХХ сторіччі: історія лінгвоциду. Документи і матеріали / Упорядн.: Л. Масенко, В. Кубайчук, О. Демська-Кульчицька; За ред. Л. Масенко. – К.: Вид. дім “Києво-Могилянська академія”, 2005. – С. 5–37. Джерело: http://resource.history.org.ua/item/0007914