Колишній курорт Bad Burnas, який сьогодні відомий як Лебедівка, свого часу отримав славу бессарабської «чорноморської Рив’єри». Його історія розпочалася в 1787 році з переселення німецьких колоністів. Протягом півтора століття це поселення перетворилося з невеликого села на узбережжі лиману з розвиненими соляними промислами в популярний курорт біля Чорного моря.
Від німецької колонії до привабливого курортного центру
Лебедівка розташована приблизно за 120 кілометрів від Одеси, у південній частині області. Село знаходиться між Чорним морем та лиманом Бурнас, що входить до складу системи Тузлівських лиманів. Поблизу розкинувся один із найбільш обширних прибережних лісів в Україні.
Історично в 1787 році сюди прибули німецькі колоністи, яких запросила імперська влада для освоєння південних територій. Село отримало ім’я Бурнас, що також було назвою лиману, коси та довколишніх місцин.
Наприкінці XIX століття Європу охопила мода на курортний відпочинок, який передбачав не лише релаксацію, а й оздоровлення. У Бурнаса для цього створили сприятливі умови:
- морське узбережжя;
- солоний лиман;
- цілющі грязі;
- чисте, насичене морським повітрям середовище;
- прибережна лісова зона, типова для степової зони.
Німецькі поселенці започаткували облаштування села за взірцем європейських курортів, будуючи вілли, пансіонати, дороги та зелені зони. Метою було створення комфортного місця для тривалого відпочинку та оздоровлення, а не просто зборів для короткотермінового дозвілля.
До кінця XIX — початку XX століття Бурнас уже став відомим курортом. Особливу популярність здобули лікувальні грязі і солоні води місцевого лиману. Назва Bad Burnas, де «Bad» німецькою означає «курорт» або «місце для купання», стала символом цієї курортної зони.
Народження «чорноморської Рив’єри» 1925 року
У передмісті Бурнаса, в колонії Базар’янка, планували розбити кілька десятків дачних ділянок, однак ці наміри порушила Перша світова війна, а значна частина інфраструктури була знищена.
В 1924 році було засноване акціонерне товариство «Bad Burnas / Baile Burnas» зі статутним капіталом у чотири мільйони леїв. Компанія поставила за мету створити сучасний курорт, і вже у 1925 році відбулося урочисте відкриття курорту.
На березі моря звели велику лікувальну будівлю з грязьовими і морськими ваннами, лікарськими та масажними кабінетами, а також аптекою. Поруч спорудили гостьовий будинок на 24 номери. Для створення зеленої зони висадили більше двох тисяч дерев.
До кінця 1930-х тут налічувалося близько 50 вілл. Курорт Bad Burnas міг одночасно приймати до тисячі відпочивальників.
Історичні світлини курорту засвідчують, що атмосфера відпочинку вийшла далеко за межі лікувальних процедур: вздовж морського урвища облаштували прогулянкову алею, працювали ресторани й павільйони. За декілька років Бурнас досяг рівня конкуренції з відомими європейськими курортами.
Цей бессарабський курорт приваблював політичну та військову еліту Румунії. Серед відомих гостей були король Міхай І, а за деякими переказами, тут бували поетеса Леся Українка та маршал Юзеф Пілсудський із сім’єю.
Інфраструктура курорту відповідала стандартам початку XX століття і включала:
- електрифікацію;
- водопостачання;
- новопобудовані дачі;
- впорядковані громадські простори.
Військові події, примусове виселення та згасання розквіту
З 1940 року, коли Бессарабія увійшла до складу СРСР, розпочалося переселення німецьких колоністів та їхніх нащадків, що призвело до зруйнування усталеного способу життя курортної громади.
Вторгнення Другої світової війни остаточно припинило розвиток курорту Bad Burnas. Його інфраструктура так і не змогла повернути довоєнний рівень. Після війни колишній європейський курорт опинився в зовсім іншій політичній та соціальній системі.
Як повідомляє Тузлівська територіальна громада, у 1945 році за рішенням Президії Верховної Ради Української РСР селі було присвоєно назву Лебедівка, а в 2004 році йому надали статус курорту.
Приватні вілли були замінені на колгосп і рибальську артіль, і курортний бізнес відійшов на другий план. З часом частина старої забудови зазнала занепаду.
У 1950-х роках у Лебедівці започаткували санаторій для дітей, хворих на поліомієліт, який функціонував кілька десятиліть, до кінця 1980-х років. Згодом з’явилися бази відпочинку для дорослих, але колишньої міжнародної слави Bad Burnas відновити не вдалося.
Відзначимо, що, за даними МОЗ України, поліомієліт — це гостра інфекційна хвороба, що спричиняє інвалідність та може становити загрозу для життя. Викликає її поліовірус, який поширюється від людини до людини через фекалії та слину, найчастіше через забруднені руки, інфіковану їжу чи воду. Поліовірус може також залишатися на іграшках і побутових предметах, які контактували зі слиною або калом хворих.
Сучасний стан курорту: що збереглося?
Сьогодні Лебедівка є значно меншим населеним пунктом, не порівнянним за масштабами з колишнім курортом столітньої давнини. Воно розташоване віддалено від основних транспортних магістралей.
Головною природною особливістю регіону є поєднання Чорного моря з Тузлівських лиманами, відокремленими одне від одного довгою вузькою косою. Ширина коси місцями варіюється від 100 до 200 метрів, а її довжина сягає майже 25 кілометрів. Ця територія належить до Національного природного парку «Тузлівські лимани».
Колишня набережна, що розташовувалась над морським урвищем, не збереглася. Багато споруд перебувають у занедбаному стані або змінили своє призначення, частину старої забудови вже поглинає природа. Окремі будівлі нагадують про епоху, коли ця місцина була популярним європейським морським курортом.
На сьогодні Лебедівка та прилеглі території залишаються закритими для відвідувачів у зв’язку з військовими діями. Тож перспективи туристичного відродження розглядаються лише в контексті післявоєнного відновлення.
Інформація підготовлена за матеріалами сайту ТЕПЛОДАР.BIZ.UA.
Запис «Лебедівка: від німецьких колоністів і Bad Burnas до „чорноморської Рив’єри“ — історія курорту Одеської області» спершу був опублікований на ТЕПЛОДАР.BIZ.UA.