Президент Володимир Зеленський 29 липня підписав закон, який визнає українців, примусово переселених із комуністичної Польщі в період з 1944 по 1951 рік, депортованими громадянами України.
Згідно з угодами з Радянським Союзом, польський комуністичний режим виселив близько 700 000 українців з їхніх домівок у 1944–1951 роках. Наймасштабніша фаза переселення, операція «Вісла», відбулася в 1947 році, під час якої близько 140 000 українців були переміщені до північних та західних районів Польщі.
Новий закон передбачає компенсації за матеріальні та моральні збитки, завдані жертвам депортації та їхнім нащадкам. Він визнає виселення українців із Лемківщини, Надсяння, Холмщини,
Південного Підляшшя, Любачівщини та Західного Бойківщини як незаконні та кримінальні акти депортації, здійснені Радянським Союзом і Польською Народною Республікою.
Проєкт закону вперше було подано у 2019 році, проте його ухвалення вимагало кількох років обговорень, доопрацювань та парламентських слухань, перш ніж він набув чинності.
«Важливо, що поступово до цих питань додається правова і історична ясність, та що це відбувається без скандалів і політизації історії»
– написав у Facebook Антон Дробович, колишній очільник Національного інституту пам’яті.
Переосмислення історичної спадщини продовжує відігравати значну роль у сучасних відносинах між Україною та Польщею. Прийняття поправок у закон про депортації відбулося всього за кілька тижнів після ухвалення Польщею закону, який встановлює 11 липня як Національний день вшанування польських жертв Волинської трагедії — однієї з найболючіших і найспірніших сторінок польсько-української історії.
Волинська трагедія (1943–1944) відбулася на окупованих нацистами територіях сучасної західної України під час Другої світової війни. Українська повстанська армія (УПА) вбила щонайменше десятки тисяч поляків, водночас тисячі українців загинули у помсту.
Питання вшанування пам’яті й ексгумації жертв є предметом постійних переговорів. Обраний президент Польщі Кароль Навроцький, історик за професією, неодноразово наголошував, що Україна не має бути прийнята до Європейського Союзу, доки не буде врегульоване питання Волині. Такої ж думки дотримуються й інші польські політики з різних політичних таборів.