25 років для краси міста: історія озеленювачки з Ізмаїла
Робота Надії Булгакової, начальниці дільниці з догляду за зеленими насадженнями комунального підприємства «Житсервіс», заслужено оцінюється всіма жителями Ізмаїла. Саме вона з року в рік створює неповторний квітковий ансамбль міста, ретельно плануючи клумби, підбираючи та вирощуючи розсаду, розмножуючи багаторічні рослини та доглядаючи за деревами. Її постійне завдання — вибрати сьогодні ті рослини, які завтра прикрасять Ізмаїл і зроблять його ще прекраснішим.
Особливо високу цінність для Надії Володимирівни мають багаторічні квіти. Вона постійно займається їх розмноженням, і з одного куща може отримати численну розсаду, якої вистачить для оформлення всього міста.
Любов до квітів у Надії зародилась з дитинства. Народившись у селі, вона пам’ятає, як мама приносила з міста розсаду, і хоча маленька дівчинка довго не могла зрозуміти, звідки в мами такі квіти, вона до сьогодні пам’ятає їхні яскраві назви та барви: червона турецька гвоздика, дельфініум із високими стеблами та суцвіттями у вигляді дзвіночків насичених синіх і фіолетових відтінків.
Вона згадує, як ховалася за колони біля їхнього будинку, спостерігаючи за мамою, котра приходила з відром поливати квіти і пропонувала їм свої ніжні слова.
— «Я думала, що вона мене не бачить, але мама повернулась і сказала: «Що думаєш, я дурна? Балакаю сама з собою? Іди сюди, подивись: це очі Анютчині. Бачиш очі, ротик? Вона сміється тобі». Після такого не можна не полюбити квіти», — ділиться спогадами Надія.
Зараз жінка розуміє, що любов до рослин їй передалася від матері, однак тоді вона й уявити не могла, що її життя буде тісно пов’язане саме з квітами. Доля привела її на роботу до Ізмаїльського «Житсервісу», де спочатку вона працювала майстром у напрямку договорів на вивезення сміття. Через три місяці її призначили майстром дільниці з відповідальністю за догляд за сквером у центрі міста.
Весною Надія почала збирати розсаду усюди, де могла: у сестри, знайомих, у тих, хто вирощував рослини. Саме так поступово почалась історія міських квітів, коли багато з них на міських клумбах з’явилися завдяки випадковим зустрічам, подарункам і справжній любові жителів Ізмаїла.
У 2009 році Надія відвідала семінар у Києві, на якому зустріла озеленювачів з різних міст. Один із учасників, директор миколаївського зеленого господарства, подарував їй насіння алісуму скального — рослини, що сходить у перший рік, а цвіте на другий.
— «Спочатку у мене утворився трикутник із одинадцяти жовтих кущів на клумбі навпроти магазину „Дитячий світ“, — сміється Надія. — Потім рослини почали самі всіватись. До кожної квітки ми ставилися особливо пильно, і поступово алісум розмножився. Сьогодні ці квіти можна зустріти на багатьох клумбах міста.»
У 2013 році в Ізмаїл разом з Ларисою Остряковою, тодішньою директоркою станції юннатів, було привезено цікаву рослину — клеродендрум Бунге з кулястими рожевими суцвіттями, який досі зростає тут.
Багато квітів приходять у міський простір завдяки небайдужим мешканцям: одна жінка передала розсаду блакитних незабудок, які полюбили Центральний сквер, а інша подарувала цибулини жовтих крокусів, висаджених у Покровському сквері.
Сама Надія часто приносить у місто квіти із власного саду, таким чином приватні рослини переходять у публічний простір і стають частиною обличчя Ізмаїла.
Результат цієї праці не був миттєвим. Проте з часом люди почали помічати й висловлювати схвалення, що й додає сил і натхнення.
— «Проходять люди і кажуть: „Яка важка у вас робота, молодці! Дякуємо!“, — сміється Надія. — Хоча інколи чуємо й інше: „Нарешті взялися, мабуть, когось із Києва найняли!“»
Ще близько 10–12 років тому в Ізмаїлі з’явилися перші квіткові килими. Зараз, враховуючи воєнний стан, коли Росія веде агресивну війну проти нашого народу, Надія говорить обережніше, акцентуючи увагу на тому, що головна мета — перемогти. Проте, водночас, місто повинно залишатися доглянутим, адже за впорядковане життя на «нулі» борються наші Захисники та Захисниці.
Головним завданням нині для неї є зберегти те, що вже створено.
Восени Надія максимально розсаджує багаторічні рослини, але нестача робочих рук не дає їй ефективно доглядати навіть за існуючими висадками. На жаль, не всі городяни шанують і берегуть те, що створюють комунальні служби, і це особливо болісно для людини, яка цінує кожну рослину.
— «Квіти — це як діти. Спочатку ти піклуєшся, доглядаєш, а потім отримуєш радість. Часто прокидаюся вночі і думаю про світанок: як там мої квіти — проклюнулися, розквітли? Узимку з нетерпінням чекаю весни, щоб придумати щось нове», — ділиться емоціями Надія.
Ідеї нових клумб вона не замальовує на папері — вони народжуються у її голові, коли дивиться на порожню ділянку землі та уявляє квіткові візерунки. Вона легко називає рослини, які використовує: агератум, ромашки, ехінацея, вероніка, алісум скальний, лілейники, чорнобривці та багато інших.
Доглядати за міськими квітами — це справа, якої не можна виконати механічним способом чи косаркою, тут потрібні чуйні й розумні руки, які знають особливості того, що посаджено. Озеленення — це не просто краса, це праця людей, які дбайливо ставляться до кожної рослини.
Надія мріє, щоб у місті частіше з’являлися квіти завдяки самотужній праці жителів. Ідея — створити свого роду «банк квітів», у який містяни могли б здавати багаторічні рослини, що розростаються в їхніх садах і дворах:
- тюльпани
- іриси
- нарциси
- гіацинти
- бузок
та інші види, котрі можна було б збирати для озеленення міста.
Проте брак робочих рук залишається гострою проблемою.
— «У Грецькому сквері колись було 17 тисяч ірисів: шість рядків усередині, вздовж паркану, це було надзвичайно красиво. Та доглядати за ними було ніким. Вони переросли, а квітнути почали вполовину менше. Їх треба було розсаджувати, а це потребує зусиль і часу людини», — розповідає Надія.
Вона згадує також теплу історію про тюльпани: кілька десятків різнокольорових цибулин свого часу подарувала їй жителька вулиці Придунайської Лідія Михайлівна із словами «Нехай у вас квітнуть». Через два роки після смерті Лідії Михайлівни квіти розмножились, і навесні біля пам’ятника Шевченку вони цвіли надзвичайно гарно.
— «Я планую ще розмножити їх, щоб квітів було більше», — зізнається начальниця дільниці.
Поряд із квітниками команда доглядає також за деревами та кущами, яких Надія ставить у ряд із живими істотами і якими переймається, наче людьми.
Вона згадує проблеми з корінням, що піднімало покриття на Грецькому сквері, а в Матроському сквері ускладнювало пересування пішоходів і ремонт тротуарів. Деякі дерева доводиться видаляти, інші — рятувати обрізанням. При цьому видалення старих насаджень не означає забуття про майбутнє. Навпаки, необхідно оновлювати зелені насадження.
— «Наші предки садили дерева для нас, за що їм подяка! Але якщо не підсаджувати молоді саджанці, старі дерева поступово загинуть. Якщо ж цього не робити, що залишиться наступним поколінням? Про майбутнє слід думати сьогодні й негайно садити нові дерева», — наголошує Надія.
Минулої осені в Ізмаїлі висадили 654 саджанці акацій уздовж Довгого бульвару та в парках міста. Тоді вони були маленькими, тендітними, але приблизно 90% із них чудово прижилися. На зміну старим деревам вони мають оновити бульвар найближчим часом.
Також було посаджено 100 саджанців гледичії.
Як символ Ізмаїла серед дерев Надія виокремлює софору з кулястою, розлогою кроною, яку хотілося б побачити вздовж міських доріг.
За її словами, колись у місті існувала добра традиція розвішувати шпаківні й годівнички — навіть у Зеленому парку, поруч з турбазою, кілька років тому встановлювали будиночки для вухатих сов.
Вона пригадує білок, що з’являлися навколо діорами, видру біля Дунаю, а також лелек та лебедів, які колись мешкали в місті.
Для Надії Ізмаїл — це не лише квіти та дерева, а й місто, інтегроване у природне середовище.
Нині її команда невелика: усього три людини обслуговують все місто, виконавши величезний обсяг роботи. Через це брак робочої сили — найнагальніша проблема.
Тих, хто зацікавлений у працевлаштуванні, Надія Володимирівна запрошує звертатися безпосередньо за телефоном 096 558 21 17.
— «Запрошую всіх, хто хоче займатися гарною справою. Праця в КП „Житсервіс“ офіційна. Графік роботи: з понеділка по п’ятницю — з 7:00 до 15:00, в суботу — до 13:00», — звертається вона до містян.
Працює в комунальному господарстві Надія вже 25 років і вважає, що її найбільше досягнення — не стільки квіткові килими, нові дерева чи оформлені клумби, скільки те, що мешканці міста починають все більше сприймати красу й порядок як звичайну норму, а не виняток.
Вона переконана: варто одній людині висадити квіти, як за нею почнуть наслідувати інші.
Можливо, саме так помалу народжується міський простір — не тільки завдяки рішенням чи планам комунальних служб, а й завдяки маленьким особистим вчинкам, коли хтось одного разу посадив квітку, потім це побачив інший і зробив так само. Згодом стає важко пригадати, хто ж був першим.
Попри війну, нестачу кадрів, літню спеку, необхідність видаляти дерева та дефіцит догляду за клумбами, Надія не зупиняється і продовжує висаджувати рослини, утілюючи свою мрію про квітучий, доглянутий Ізмаїл.