Понад сорока років Лідія Мазур із села Загнітків, що на півночі Одеської області, присвятила себе роботі кухарем на весільних урочистостях, громадських святкуваннях та сімейних застіллях. За цей тривалий період через її руки пройшли тисячі голубців, сотні кілограмів м’яса, а також десятки поколінь місцевих жителів. Її життєвий шлях – це не лише історія кулінарного мистецтва, а й глибоке занурення у традиції Поділля, збереження пам’яті про голодоморні часи, а також свідчення трансформацій українського сільського життя, що, попри зміни, не втрачає своїх звичаїв.
Лідія Мазур понад чотири десятиліття виконувала роль кухарки на величних весіллях та значущих родинних святкуваннях у Кодимському районі. У селі Загнітків весільні заходи збирали до 300 гостей, а святковий стіл ряснів сотнями налисників та безліччю традиційних страв. Родина Лідії пережила важкі голодні роки, а спогади про знамените «Ганущин млин» передаються в селі з покоління в покоління. Нині вона продовжує бути активною учасницею життя місцевої громади і докладає зусиль для збереження кулінарної спадщини Подільської культури.
Замінила біля печі рідну матір
З юних років Лідія Мазур стала помічницею матері, допомагаючи біля печі. Ця роль з часом переросла у справжнє покликання, яке вона віддано втілювала на різноманітних соціальних та родинних подіях.
Велика кількість голубців вимагала багато помічників
Процес приготування голубців був справжнім випробуванням і згуртовував сім’ю та сусідів за спільною справою. Ця традиція не просто підтримувала домашній ритм життя, а й створювала атмосферу взаємодопомоги та спільності.
У тяжкі часи голоду рятував «Ганущин млин»
Пам’ять про «Ганущин млин» – місце, яке стало символом виживання в найважчі періоди, зберігається в серцях жителів Загніткова. Ця історія передається з покоління в покоління, нагадуючи про силу спільноти та необхідність піклування одне про одного.
У селі без господарства не обійтися
Лідія стверджує, що життя в селі неможливе без справжнього господарювання. Це правило є основою збереження як матеріальних, так і культурних надбань родини та спільноти.
Її праця – це не просто приготування смачної їжі
Кулінарна майстерність Лідії Мазур – це насамперед збереження традицій, передача культурних цінностей і підтримка національної ідентичності через гастрономію.
Традиції весільних святкувань у Загніткові
- Весілля відзначалися велелюдністю: кількість гостей сягала 200–300 осіб.
- Урочистості проводилися в домашній атмосфері, у просторому шалаші, прикрашеному в етнічному стилі.
- Меню залишалося майже незмінним:
- Голубці без м’яса, приготовані з салом і овочами.
- Котлети, запечені у печі.
- Холодець, салати, налисники, відбивні та бендерики-м’яснички.
- Тушковане м’ясо, кисіль.
- Бабка з родзинками або зі сливами.
- Риба, оселедець.
- Влітку обов’язковими були салати зі свіжих помідорів та огірків.
- Піч розпалювали п’ять-шість разів на добу для приготування страв.
- Готові блюда зберігали у прохолодних погребах або ж у пересувних холодильниках.
- Під час весілля випікали до 600 налисників та готували десятки видів холодних закусок і гарячих страв.
За цією колоритною картиною стоїть глибока історія, яка відображає не тільки гастрономічну спадщину, але й життя однієї громади, що продовжує берегти свої традиції й передавати їх майбутнім поколінням.