Їх п’ятеро: Давид Гринько, Олена Руденко, Тетяна Лисогор, Людмила Шумлянська та Ірина Цуркан. Усі вони володіють неабияким талантом, мають різний досвід та рівень музичної освіти. Однак, коли їхні голоси поєднуються, народжується справжнє диво. Вокальний колектив «Bilvoice» вже майже три роки радує мешканців Біляївки своєю творчістю.
Початок шляху з проєкту «Вільні люди»
Ідея створення колективу належить Олені Руденко. Проте задум втілився не одразу, а лише у вересні 2022 року, коли завдяки проєкту «Вільні люди» все почало набирати обертів.
Олена згадує:
«Люда, я та інші наші співаки записували відеокліп до Дня незалежності на пісню “Вільні люди”. Саме там уперше зустріли Давида, якого запросив Володимир Норенко. Коли я його побачила й почула, одразу подумала, що було б чудово мати у нашому колективі чоловічий голос.»
Із того моменту Олена взялася за збір ансамблю. Давид, на її подив, погодився долучитися. Приєдналася і Людмила. Олена активно шукала інших учасників, дзвонила багатьом, але більшість відмовляли через брак часу, роботу та родинні обов’язки. Зрештою вона пригадала Тетяну, яку чула на сімейному святі. Тетяна швидко зацікавилася та приєдналася.
Тетяна сміється:
«Пам’ятаю, коли познайомили мене з Давидом, я деякий час називала його Данією — ім’я складно було відразу запам’ятати.»
Ірина приєдналася до колективу трохи пізніше, після завершення декретної відпустки.
Назву «Bilvoice» також придумала Олена. Вона поєднує два слова, що означають «голоси Біляївки». Деякий час учасники жартували, називаючи колектив «Белтрансом».
Талант у кожній з них
Більшість учасників колективу свого часу навчалися у Біляївській музичній школі. Хтось поглибив музичну освіту, хтось обрав інший шлях, однак усі однаково обдаровані.
Дівчата називають Давида «людиною-оркестром», адже він майстерно володіє кількома інструментами — цимбалами, сопілкою, гітарою. Давид закінчив Білгород-Дністровське педагогічне училище, а потім – педагогічний університет імені Драгоманова, здобув фах хорового диригента та викладача музики. Хоча за спеціальністю жодного дня не працював, лише проходив практику. Має також другу вищу освіту – менеджмент.
Давид ділиться:
Навчання проходило з грою в оркестрі, зокрема у народному колективі «Веселка» на цимбалах. По вокалу був чоловічий хор – багато виступів і концертів.
Людмила за освітою художниця, але все життя захоплювалася співом. Навчалася кілька років у музичній школі, проте пізніше вирішила, що вокал – це не для неї через нестачу впевненості виступати. Співала лише для себе вдома.
Вона пояснює:
Не вірила у власні сили, але мама підтримувала й наполягала, аби я співала.
У 20 років за порадою матері Люда приєдналася до сільського хору в Маяках під керівництвом Ольги Сабірової, згодом співала у хорі «Дністровський вінок». Потім стала учасницею біляївського колективу «Від серця до серця», і відтоді почала сольну кар’єру, остаточно усвідомивши свій потенціал.
Олена є педагогом та режисеркою масових заходів, викладає вокал і гру на музичних інструментах. Вона пригадує:
Університет подарував мені бандуру, але одразу після навчання було відчуття – це не моє. Натомість вокал люблю понад усе.
Тетяна має економічну освіту й працює у банку. У музичній школі опановувала фортепіано, вокалом серйозно не займалася, хоча трішки співала у школі та університеті. Власне з 30 років почала всерйоз займатися вокалом.
Вона розповідає:
Пам’ятаю участь у конкурсі «Дністровська красуня» в Біляївці, де співала пісню «Прірва» гурту Hardkiss – це моя улюблена композиція. Потім мене запросили до «Bilvoice».
Найбільш професійною у колективі називають Ірину, яка має за плечима біляївську музичну школу, сім років навчання у школі-інтернаті імені Столярського та Одеську консерваторію. Вона — хормейстерка.
Ірина ділиться досвідом:
Мене оточували хори та колективи протягом багатьох років: грецький хор, хористка Християнського університету, колектив будинку культури Лесі Українки. Після другого декрету Олена запросила мене до «Bilvoice». Спершу не планувала там бути, а вийшло інакше.
Вона звертає увагу на особливості вокалу:
Багато хто вважає, що спів – це просто, але насправді вокал має багато різновидів: народний, сучасний, естрадний, хоровий, кожен з яких має свої особливості. У нашому колективі – сучасний вокал. Спершу я, з великим багажем знань, намагалася пояснити іншим як співати правильно. Іноді були суперечки, адже більшість мають естрадний досвід, який базується на академічній школі. Але це зовсім різні стилі.
Давид додає:
Я навчався академічного співу, а сучасний – це зовсім інакше. По факту нам довелося перевчатися співати.
Тетяна погоджується:
Лише зараз, завдяки Ірині, почала розуміти, як правильно користуватися своїм голосом.
Репертуар з глибоким змістом
Підбір пісень у «Bilvoice» відбувається спільно: хтось пропонує композицію у групу, інші обговорюють її і ухвалюють рішення про вивчення.
Ірина пояснює:
Ми досить вимогливі. Виконуємо народні пісні в сучасній обробці, уникаючи банальностей. Серед сучасних жанрів віддаємо перевагу року та соулу, а до поп-музики звертаємося рідко.
Кожну пісню можна адаптувати під простий або складний варіант, проте колектив не шукає легких шляхів.
Давид коментує:
— Окрім вибору складного варіанта, Ірина готує аранжування, що додає композиції ще більшої складності. Після цього ми детально розбираємо кожен елемент.
Артисти наголошують, що через свої пісні прагнуть донести до слухачів вагомі теми, адже розуміють, як творчість впливає на підсвідомість.
До тем, які звучать у їх репертуарі, належать:
- Патріотизм
- Важливі соціальні та людські проблеми
- Повага до себе та оточуючих
Людмила зауважує:
— У нас багато пісень гурту «Без обмежень». Починали з «Вільні люди» і продовжили такими темами як «Героям», «Народжені вільними» — це актуальні мотиви, які добре сприймають люди.
Репетиції як зустрічі з друзями
Зустрічі колективу зазвичай відбуваються раз на тиждень, а перед виступами можуть збиратися й частіше – раз на два дні, щоб підтримати рівень та вдосконалити виконання.
Під час репетицій учасники не лише співають, а й знаходять дружбу, підтримку й натхнення — це ніби зустріч за чашкою кави з близькими.
Учасники розповідають, що їхні родини звикли до того, що щотижня вони зникають на кілька годин. Однак інколи в ці дні несподівано виникають сімейні справи, які відволікають.
Олена згадує поїздки на репетиції Тетяни, яка мешкає в Хлібодарському і часто приїжджає з маленькою донькою. Крім того, працює дистанційно у банку і може неодноразово відповідати на робочі дзвінки навіть під час колективної роботи.
Колеги жартують:
— Часто кажемо: «Таня, всі готові, починаємо співати», а вона відповідає: «Почекайте, я тут ще по роботі людям відповім.»
Для Тетяни спів у колективі став справжнім психологічним порятунком після втрати батька на війні. Вона ділиться:
— Діти і родина — це зрозуміло, але тоді мені потрібно було вийти з дому. Репетиції допомагали виспівати емоції. Наш колектив — справжня духовна підтримка.
Репетиції за будь-яких обставин
Особливі спогади залишилися від репетицій під час блекаутів. Тоді учасники користувалися ліхтариками і продовжували співати у темряві. Через відсутність зв’язку домовлялися особисто, приїжджаючи до кожного, щоб зібратися.
Ірина розповідає курйоз:
— При записі кліпу, де ми наполегливо вчили пісню, Давид експериментував з вокальними техніками. Після перегляду відео ми критикували не спів, а дрібниці: чи кліпнула оком, чи рука була правильною. Це було весело, але такі деталі допомагають удосконалюватися.
Колектив ставиться до власних виступів критично, але прислухається до глядацьких відгуків.
Тетяна ділиться:
— Моя мама часто приходить на наші концерти і каже, що ми виходимо на сцену як справжні професіонали. У залі панує тиша, всі з нетерпінням чекають на виступ.
Давид і Людмила додають:
— Наш звукорежисер Володимир Норенко, якщо скаже «Сьогодні була фірма», означає, що виконання було дуже якісним. Якщо ж мовчить — це посередньо.
Виступати колективом складніше, ніж соло, адже одна помилка може зіпсувати загальну ситуацію, і команда має одразу імпровізувати та виправлятися.
Колектив мріє про сценічні костюми, адже наразі кожен одягає власний одяг, що створює певні незручності та відмінності на сцені.
Дівчата розповідають:
— Ми намагаємося одягатися в однаковому стилі, але трапляються курйози, наприклад, різна довжина штанів або фасони. Проте глядачі це, здається, не помічають.
Наступним кроком для ансамблю стане придбання брючного костюма зі вишивкою на лівому плечі піджака — це стане їхньою фішкою.
Підготовка до сольного концерту та конкурсів
Незабаром «Bilvoice» візьме участь у вокальному конкурсі «Доброславський соловейко». Це їх перший досвід участі у змаганнях. Раніше колектив виступав лише на фестивалі в Одесі.
Жартома учасники кажуть, що їхні «гастролі» обмежуються музичним туром до свята 8 Березня у громаді, який відбувається вже три роки поспіль.
Нині вони вивчають нові пісні, удосконалюють вже відомі композиції та готуються до сольного концерту, що відбудеться до Дня Незалежності України. Виступ буде невеликим і благодійним, адже артисти прагнуть підтримати волонтерів.
Учасники закликають:
— Пісня об’єднує людей. Запрошуємо відвідувати концерти. Також хотілося б, щоб глядачі більше поважали сцену: не бігали, не шуміли під час виступу, адже артисти віддають усе — свою енергію та душу. Найвища нагорода для них — це взаємний заряд з залу та щирі оплески.