Останньою точкою напруги між Україною та ЄС стали кліматичні правила та невдоволені виробники сталі — амбіції країни щодо членства в ЄС зіштовхнулися з її воєнними реаліями.
Українські посадовці цього тижня перебувають у Брюсселі для обговорення політики ЄС щодо вуглецю, яку Київ вважає такою, що б’є по його пошкодженій війною сталеливарній галузі та економіці.
У центрі цих дискусій — Механізм коригування вуглецевого кордону ЄС (Carbon Border Adjustment Mechanism, CBAM), створений з метою запобігання «витоку вуглецю» — тобто перенесенню забруднення в інші країни — через введення для імпортованих товарів витрат, подібних до тих, що діють для європейських виробників.
Ключові аспекти механізму CBAM
- після запуску в січні 2026 року ЄС зобов’язує імпортерів купувати сертифікати, що покривають викиди CO2, пов’язані з виробництвом на вуглецево-інтенсивних товарах — таких як метали та добрива — вироблених за межами ЄС, включно з Україною;
- у разі відсутності верифікації імпортованої продукції застосовуються «типові» (default) показники викидів, встановлені ЄС.
У структурі української економіки сектор металургії є найбільш вразливим до CBAM. Минулого року він приніс понад 4,7 млрд дол. США від експорту, при цьому значна більшість відправлень спрямовувалася до країн ЄС через дешевшу і доступнішу логістику в порівнянні з чорноморськими шляхами, ускладненими війною.
Аргументи на користь форс-мажору
- економічні втрати країни внаслідок війни;
- систематичні удари по електрогенеруючих потужностях;
- втрачені ключові активи сталевого сектору під час бойових дій;
- значні логістичні обмеження.