Ізмаїльський повіт — це адміністративна одиниця, що існувала у межах Бессарабської області (пізніше – губернії) Російської імперії у період з 1818 до 1917 року, а також у Молдавській Демократичній Республіці (1917–1918) та губернаторстві Бессарабія Румунського королівства (1919–1944). Центром повіту було місто Ізмаїл. За даними перепису 1897 року населення становило 244 274 особи, а площа території сягала 8128 квадратних верст. Детальніше розглянемо історію та характеристики цього регіону.
Історія та адміністративні трансформації
- Ізмаїльський повіт було засновано після приєднання Бессарабії до складу Російської імперії як Ізмаїльський (Томаровський) цинут — адміністративна одиниця Молдавського князівства — у 1813 році в умовах тимчасового територіального устрою області.
- У 1818 році його статус офіційно було закріплено створенням Бессарабської області, а з 1828 року повіт отримав чинний адміністративний статус.
- У період з 1830 по 1856 рік Ізмаїльський повіт фактично призупинив своє існування у зв’язку з формуванням Ізмаїльського градоначальництва, яке охоплювало смугу території вздовж Дунаю.
- За результатами Кримської війни 1856 року частина повіту відійшла до Молдавського князівства (згодом – Румунії), але у 1878 році ця територія була повернена до Російської імперії.
- Важливо відзначити, що після повернення до складу Росії Ізмаїльський повіт деякий час зберіг румунські моделі управління та законодавство. До 1904 року цей повіт не мав загальногосподнього у державі поділу на волості, замість яких використовувалась традиційна система комун.
- У 1904 році було запроваджено поділ на волості, хоча він відображав принцип «одна комуна — одна волость». Таким чином, Ізмаїльський повіт став найбільш роздрібленим за кількістю волостей у Бессарабській губернії, налічуючи 112 волостей. Міста Болград, Ізмаїл, Кагул, Кілія і Рені юридично представляли окремі волості.
- Станом на 1912 рік у межах повіту функціонувало п’ять станів — структурних підрозділів земської поліції:
- 1-й стан — Ізмаїл,
- 2-й стан — містечко Леово,
- 3-й стан — Баймакля,
- 4-й стан — Болград,
- 5-й стан — Чичмі.
Церковно-адміністративний устрій
У 1881 році Ізмаїльський повіт належав до Кишинівської єпархії Російської православної церкви, що домінувала в імперії. Територія була поділена на чотири благочинні округи, які включали в себе 109 православних парафій. Окрім цього, тут функціонували релігійні громади старообрядців, юдеїв, мусульман, а також ряд релігійних сект, таких як молокани, скопці і духобори.
Господарська діяльність та промисловість
Жителі Ізмаїльського повіту займалися різноманітними видами діяльності, основними серед яких були:
- скотарство,
- землеробство,
- садівництво,
- виноградарство,
- тютюнництво,
- рибальство,
- бджільництво,
- шовківництво.
В середині XIX століття площа плодових садів досягала 16 955 десятин, що було найбільшим показником у губернії. Кількість пасік становила 175 із загальною кількістю близько 11 500 вуликів. Займалися шовківництвом у повіті лише 52 особи, які вирощували 680 тутових дерев.
У промисловому секторі Ізмаїльського повіту працювали такі підприємства:
- рибні фабрики — 20,
- цегляний завод — 1,
- фарбувальна фабрика — 1,
- чавуноливарні підприємства — 2,
- маслоробні — 14,
- шкіряні — 1,
- підприємство з виготовлення шипучих вод — 1,
- свічкові фабрики — 14,
- сироварні — 13,
- салотопленні — 1,
- суконні — 1.
Освітні та медичні установи
На 1883 рік у повіті діяли 92 початкові навчальні заклади, серед яких 5 двокласних училищ із 357 учнями та 87 однокласних із 3 075 учнями обох статей. Крім того, працювали три прогімназії. Загальна чисельність учнів становила 3,5% населення. Вищих навчальних закладів на території повіту не було. Медичну допомогу надавали чотири лікарні.
Наукові джерела та краєзнавство
Вивченню історії Ізмаїльського повіту значний внесок могли б зробити роботи відомого російського військового та історика Костянтина Абази, який переїхав до Ізмаїла в 1892 році і прожив там до смерті у 1905 році. Його праця «Опис Ізмаїльського повіту» могла б слугувати цінним джерелом. Аналогічне значення має дослідження місцевого краєзнавця Петра Коломойцова, який працював в Ізмаїлі орієнтовно з січня 1880 року до 1917 року. В своїй праці «Історичний огляд діяльності Ізмаїльського міського управління з 1878 по 1913 роки з коротким історичним нарисом міста Ізмаїла» він узагальнював адміністративний розвиток міста. На жаль, ці цінні роботи, згадки про які зустрічаються в деяких джерелах, на цей час не введені у науковий обіг, їхні копії не виявлені ні в архівах, ні в онлайнових ресурсах.
Автор: Ігор ОГНЄВ.
