Гігантські слони, турецьке джерело і шляхетні багатства

Автор: Ростислав Стрижень

Опубліковано: 27.07.2026

На берегах Тилігулу збереглися не лише старовинна турецька криниця та місцеві перекази про панські скарби. Мешканці розповідають, що під час будівництва траси Одеса – Київ неподалік села Комарівка виявили кістяки мамонтів, які через поспіх просто закатали під асфальт. Історія цього поселення нерозривно пов’язана з реальними історичними фактами, родинними спогадами та побоюваннями щодо майбутнього стародавнього села.

Основні факти про Комарівку

  • Біля села ймовірно були знайдені рештки мамонтів.
  • У селі збереглася старовинна турецька криниця.
  • Місцеві легенди розповідають про приховані панські скарби.
  • Обміління річки Тилігул спричиняє поступовий занепад села.

Історія виникнення Комарівки на Тилігулі

Комарівка розташована на мапі Одещини і має багату історію, тісно пов’язану з розвитком регіону навколо річки. Село походить із періоду XVI–XVIII століть, коли Тилігул слугував важливим осередком українсько-козацької культури. Після витіснення османів з Причорномор’я та приєднання території до Російської імперії у 1791 році розпочалося масштабне розподілення земель між імперською знаттю, зокрема козацькою знаттю.

Комарівські землі, разом з околицями та водяним млином на Тилігулі, дісталися Андрію Галченку, шляхтичу козацького походження, який отримав нагороду за участь у російсько-турецькій війні 1787–1791 років. Відомо, що його дід Михайло за переписом 1732 року належав до Охтирського козацького полку міста Богодухова. У 1797 році в селі проживало 166 військових поселенців та козаків.

Кістки мамонтів — історія, укрита під асфальтом

Під час прокладання траси Одеса – Київ неподалік Комарівки були виявлені кістяки мамонтів — унікальна знахідка, яка через прискорений темп робіт була просто закатана асфальтом, що унеможливило подальше дослідження.

Комарівка в історії через призму родинної пам’яті

Мешканець села Василь Чабанюк ділиться пам’яттю про життя та історію рідного краю. На фото зображений центральний вуличний простір села, а також колишній фельдшерсько-акушерський пункт, який сьогодні є пам’яткою минулої епохи.

Легенди про панські скарби та несподівані знахідки

Місцеві історії про панські скарби викликали цікавість у шукачів привабливих знахідок. Однак замість золота та коштовностей знайшли люк від бойової техніки. Пошуки скарбів збиралися біля старовинної турецької криниці, одного із символів Комарівки.

Життя села та річки в ритмі часу

Як і самі мешканці, село та річка Тилігул старіють, поступово втрачаючи колишню привабливість і значущість. Турецька криниця, збережена на території, слугує нагадуванням про багатовікову історію цього місця.

Відомий господарник Володимир Діянов та мільйони яєць колгоспу «Москва»

Відомий у регіоні господарник Володимир Діянов був керівником колгоспу «Москва», що прославився великою продуктивністю — мільйонами яєць, вироблених у цей період. Цей факт свідчить про економічний потенціал села в радянські часи.

Народження і нове життя села

У Комарівку й досі прилітають лелеки, які, за народним повір’ям, приносять у село немовлят, символізуючи продовження поколінь і надію на майбутнє.

Корисна довідка

  • За переказами, заснування Комарівки датується понад 250-300 роками, адже у XVI–XVIII століттях Тилігул був значущим центром українсько-козацької цивілізації.
  • Після вигнання османів та включення Причорномор’я до складу Російської імперії у 1791 році почалася масова порубка земель та поглинання місцевих сіл великими імперськими землевласниками, зокрема українською знаттю.
  • Особливістю Комарівки було те, що вона належала Андрію Галченку — шляхтичу козацького походження, якому за відвагу у російсько-турецькій війні було подаровано територію на берегах Тилігулу.
  • За переписом 1732 року, дід Андрія — Михайло — був зареєстрований у Охтирського козацького полку міста Богодухова.
  • У 1797 році в селі проживало 166 військових поселенців та козаків, що свідчить про військову наявність і значення Комарівки у часи Російської імперії.

Ця історія Комарівки — не лише хроніка села, а й свідчення багатовікової долі українського Причорномор’я, місце, де переплітаються реальні факти, народна пам’ять та краєзнавчі легенди. Більше новин читайте на ТЕПЛОДАР.BIZ.UA.

Автор

  • Ростислав Стрижень

    У журналістиці з 2021 року, неодноразово публікувався у місцевих онлайн-виданях. Пишу просто і зрозуміло про новини, події та життя громади.

Залишити коментар

Previous

Під особливим наглядом утримують затонулий корабель поблизу Одеси

Next

Ніно Катамадзе висловила думку щодо протестів в Україні та оголосила про осінні концерти