Логістика Дунайського регіону
На тлі фактичної зупинки глибоководних портів Великої Одеси через посилення обстрілів український бізнес знову терміново переорієнтовує логістику на Дунайський регіон. Водночас цей «запасний аеродром» зустрів експортерів різким зростанням вартості перевезень та дефіцитом суднового флоту, що перетворює річкові перевезення на складне та дороге випробування.
На ринку фрахту спостерігається суттєвий стрибок цін, зокрема:
- Вартість фрахту на Дунаї за останні два тижні зросла на $7–14 за тонну через шокові ринкові умови.
- Річкові порти можуть прийняти лише приблизно 30% від загального обсягу експортного потоку, тому вони не є повноцінною заміною морським гаваням.
- Маршрути по Дунаю залишаються вразливими через постійні атаки на мости та припортову інфраструктуру.
Зміни у вартості перевезень
Ситуація із роботою дунайських портів та ринком фрахту у 2026 році характеризується такими змінами у вартості перевезень:
- Перевезення з Ізмаїла до Єгипту подорожчали з рівня $35 до діапазону $43–55 за тонну.
- Тариф на напрямок до Туреччини (зокрема до Мармари) підвищився з $28 до $35–40 за тонну.
- Фрахт до Лівану збільшився й досягає рівня $42–48 за тонну.
Причини, з яких Дунай не зможе повністю замінити порти Одеси, полягають у технічних та інфраструктурних обмеженнях, а також у вразливості річкових шляхів. Річкові порти мають обмежену пропускну спроможність та залежать від безпеки об’єктів інфраструктури, що відчутно ускладнює організацію стабільних перевезень у таких складних умовах.