Основні факти:
- За останні два тижні вартість фрахту на Дунаї зросла на $7–14 за тонну внаслідок різкого ринкового потрясіння.
- Річкові порти здатні прийняти приблизно 30% від загального обсягу експорту, проте не є повноцінною заміною глибоководним морським гаваням.
- Дунайські транспортні маршрути залишаються вразливими через обстріли мостів та портової інфраструктури.
Операції дунайських портів та ситуація на ринку фрахту у 2026 році
Після того, як портова діяльність у регіоні Одеси практично призупинилась у липні 2026 року, логістична система перейшла в режим надвисокої напруги. Якщо у 2023 році через Дунай транспортувалося до 37% аграрного експорту, то після відновлення морського коридору ця частка значно знизилася. Сьогодні ринок змушений повертати до роботи або переоснащувати судна, які раніше були виведені з експлуатації або продані, і цей процес неможливо виконати миттєво.
Першою реакцією на кризу в Одесі став резкий сплеск попиту на фрахтування через Дунай. За даними учасників ринку, тарифи зросли буквально за кілька днів:
- Перевезення вантажів із Ізмаїла до Єгипту подорожчали з $35 до $43–55 за тонну.
- Фрахт у напрямку Туреччини (Мармару) зріс із $28 до $35–40 за тонну.
- Вартість перевезень до Лівану піднялась до $42–48 за тонну.
Водночас експерти зауважують: навіть високі ставки не гарантують подачі суден. Багато судновласників, які спершу пропонували тверді цінові пропозиції, змушені відкликати їх через побоювання заходити до українських вод через ризики обстрілів.
Чому Дунай не зможе повністю замінити порти Одеси
Хоча Дунай наразі виконує роль тимчасового «рятувального кола», він має суттєві фізичні обмеження. Експерти підкреслюють, що річкові транспортні коридори можуть слугувати скоріш тимчасовим заходом, аніж повноцінною альтернативою глибоководним портам.
Серед головних проблем — обмежена пропускна здатність. У сумі з перевалкою на західних кордонах Дунай здатен забезпечити експорт у межах близько 2,2 мільйонів тонн на місяць, що є критично низьким показником у розпал сезону збору ранніх зернових. Окрім цього, інфраструктура південних регіонів Одеської області перебуває під постійною загрозою: ключові мости, які забезпечують доступ до портів Ізмаїла та Рені, неодноразово зазнавали ударів.
Додатковим ускладненням є конкуренція на приймальних терміналах. Українському зерну доводиться змагатися за чергу і складські потужності в румунській Констанці з локальним урожаєм Румунії, Болгарії та Сербії. В результаті будь-який перехід на дунайські маршрути знижує рентабельність для аграріїв через дорожчу логістику та необхідність продавати продукцію зі знижкою від світових котирувань.
Слід нагадати, що Україна ініціювала термінове засідання Ради Безпеки ООН, заплановане на 27 липня, у зв’язку з російськими атаками на цивільні судна в Чорному морі. Через загрозу безпеці наразі жодне судно не проходить українським морським коридором. Ці атаки можуть зірвати експорт українського зерна і спричинити глобальний ріст цін на продовольство.