У листопаді минулого року став надбанням громадськості 28-очковий план миру, підтриманий США, що викликав хвилю обурення в Україні і серед її союзників. Одна з головних причин — пункт із суперечливою формулюванням, який натякає на надання «повної амністії» за дії, вчинені у ході війни.
Попри те, що українські посадовці пізніше заявили про видалення цієї норми з документа, існують побоювання, що вона може повернутися до тексту, несучи із собою і культуру безкарності щодо військових злочинів.
Під час триваючих переговорів щодо забезпечення мирної угоди, зокрема на високому рівні в ході зустрічі України з США у Флориді 30 листопада, остаточна редакція документа залишається невизначеною, що викликає занепокоєння щодо можливого ігнорування російськими керівниками відповідальності за скоєні злочини.
Проблематично навіть обговорювати це
- На початку листопада Генеральна прокуратура України зафіксувала приблизно 190 тисяч фактів воєнних злочинів і злочинів проти людяності, скоєних Росією і її військами з початку повномасштабного вторгнення у 2022 році.
- За чинним міжнародним правом не існує винятків щодо переслідування воєнних злочинів, про що пояснили експерти з міжнародного гуманітарного права.
- Проте цей 28-очковий план миру намагався відхилити саме цю норму.
Олександра Матвійчук, очільниця Центру громадянських свобод, української НУО, яка отримала Нобелівську премію миру 2022 року, зазначила:
«Положення про повну амністію у цьому плані фактично зруйнує міжнародний світовий порядок, що базується на статуті ООН та міжнародному праві».
Вона додала, що наслідки не обмежать лише Україною, а й заохотять інших авторитарних лідерів у світі здійснювати аналогічні воєнні злочини.
Катерина Рашевська, керівниця відділу міжнародної справедливості та юридичного аналізу у Регіональному центрі прав людини — українській організації, що зосереджується на воєнних злочинах Росії, підкреслила:
«Повна амністія суперечить як зобов’язанням України за міжнародним правом, так і зобов’язанням інших держав».
Вона пояснила, що немає відомих прецедентів застосування повної амністії на міжнародному рівні, за винятком поодиноких випадків часткової амністії, які мали місце у лише кількох громадянських війнах та внутрішніх конфліктах по всьому світу.
Вероніка Сєнцов-Вельч, директорка Amnesty International Україна, відзначила:
«Переговори про мир — це справа політики і дипломатії. Вони не мають жодного відношення до міжнародної справедливості та її процедур. Тому дуже проблематично, що ми взагалі змушені обговорювати питання амністії».
Українські суди та принцип універсальної юрисдикції
Незалежно від результату переговорів щодо амністії, вже існує потужна міжнародна інфраструктура для розслідування воєнних злочинів, скоєних в Україні, яка продовжить свою діяльність незалежно від підсумків мирних переговорів.
Ця система формувалася поступово з 2022 року, щоб допомагати українській системі правосуддя, яка не здатна самотужки розслідувати величезну кількість справ.
Олександра Матвійчук підтвердила:
«При кількості справ кожен прокурор чи детектив мав би розслідувати приблизно дві тисячі справ одночасно. Це просто неможливо».
На міжнародному рівні ведучою інстанцією для розслідувань є Міжнародний кримінальний суд (МКС). У березні 2023 року суд видав ордери на арешт президента Росії Володимира Путіна та російської омбудсменки з прав дітей Марії Львової-Бєлової, головним чином за роль у примусовій депортації українських дітей до Росії.
Пізніше ордери на арешт були видані також колишньому міністру оборони Росії Сергію Шойгу та начальнику Генштабу Збройних сил РФ Валерію Герасимову.
Дотепер незрозуміло, коли і як ці підозрювані будуть притягнуті до відповідальності МКС. Суд також зазнав кризи через звинувачення в сексуальних домаганнях, висунутих проти головного прокурора Каріма Хана у 2024 році.
Вероніка Сєнцов-Вельч наголосила:
«У будь-якому випадку, незалежно від долі мирної угоди, ордери на арешт Путіна, Львової-Бєлової та інших залишаться чинними».
Катерина Рашевська додала, що МКС активно зосереджується на розслідуванні злочинів, вчинених у місцях утримання, включно зі злочинами проти українських цивільних, взятих у полон Росією, та військовополонених.
У певній реакції на кризу МКС Рада Європи почала розробку спеціального трибуналу для розгляду злочину агресії проти України.
Станом на листопад 2025 року трибунал ще не розпочав роботу, найбільш помітним кроком стала червнева угода між президентом України Володимиром Зеленським та генсеком Ради Європи Аленом Берсе, що ознаменувала створення суду.
«Воєнні злочини і злочини проти людяності не мають терміну давності, тобто підозрювані можуть бути притягнуті до відповідальності у будь-який час у майбутньому».
Якщо трибунал буде створений, він відповідатиме за розслідування проти політичних і військових лідерів, які планували та здійснювали війну агресії проти України.
Катерина Рашевська зауважила:
«Зазвичай, формування такого суду має завершитися до 2026–2027 років, але наразі складно передбачити точні строки».
«ЄС вже надав 10 мільйонів євро (близько 11,6 мільйона доларів) на запуск цього суду; відомо також, що він буде розташований у Гаазі, проте більше деталей наразі немає».
Водночас, незважаючи на невизначеність, процес створення суду та його майбутня діяльність «не підлягають скасуванню», додала Рашевська.
З початку роботи трибунал почне розслідування приблизно 20 високопоставлених російських осіб, відповідальних за злочин агресії, нагадала Сєнцов-Вельч.
Альтернативні шляхи міжнародного правосуддя
Окрім офіційних судових механізмів, існують й інші можливості притягнення до відповідальності на міжнародному рівні.
Серед них — концепція універсальної юрисдикції, що в теорії дозволяє будь-якій державі розслідувати воєнні злочини, злочини проти людяності, геноцид та інші порушення незалежно від місця вчинення злочину чи наявності зв’язку потерпілих з державною юрисдикцією.
Вероніка Сєнцов-Вельч повідомила, що країни Європи, зокрема Німеччина та Швеція, вже провели судові процеси на основі універсальної юрисдикції.
Елізабет Евенсон, директорка з міжнародної справедливості у Human Rights Watch, уточнила, що цей підхід розвинувся особливо з початку війни в Сирії, коли у Європі відкривали розслідування щодо тортур та інших злочинів проти людяності проти осіб, які перебувають на території європейських країн.
Хоча більшість судових справ щодо російських воєнних злочинів доведеться проводити в Україні, універсальна юрисдикція має великий резонанс і за її межами.
Олександра Матвійчук пояснила:
«Ці справи розглядаються у третіх країнах, їх ведуть національною мовою та на національному рівні, що сприяє поширенню інформації про воєнні злочини в Україні по всьому світу».
За її словами, подібний підхід створює також «охолоджуючий ефект», адже злочинці розуміють — їх можуть переслідувати у будь-якій країні у будь-який момент.
«Практично для російського керівника пенітенціарного закладу, відповідального за тортури, це буде дуже некомфортна ситуація — його можуть судити в Німеччині, Аргентині чи будь-якій іншій країні»,
— додала Матвійчук.
«Важливо зберігати оптимізм»
Хоча наразі зроблено мало конкретних кроків для досягнення міжнародної справедливості заради жертв війни в Україні, експерти запевняють, що це питання не втрачає своєї актуальності і перспективи залишаються.
Вероніка Сєнцов-Вельч наголосила:
«Варто пам’ятати, що воєнні злочини та злочини проти людяності не мають терміну давності, отже підозрюваних можна притягувати до відповідальності у будь-який момент у майбутньому».
«Навіть якщо зараз панує песимізм щодо того, що Росія понесе справедливе покарання за свої злочини, важливо залишатися оптимістами і розуміти, що ситуація може змінитися».
Відповідальність за воєнні злочини критично важлива не лише з огляду на справедливість, а й для майбутнього війни в Україні і сигналу, який безкарність надсилатиме потенційним злочинцям.
Катерина Рашевська стверджує:
«Амністія стане надзвичайно небезпечною і матиме тривалий вплив. Ми не можемо прийняти мир без справедливості».
Вона додала, що визнані як злочини, які жахають сумління людства, будуть сприйматися як ті, що не потребують покарання.
«Це не шлях до миру. Це шлях до нової війни».