Історія та секрети Чубаївки
Ключові факти:
- Чубаївка зародилася на території чорноморських козаків наприкінці XVIII століття.
- Кордон, зона і зона-франко зробили район зручним осередком контрабандної діяльності.
- У районі збереглися пам’ятки минулого: старовинне кладовище, давній курган та доріолюційний особняк.
- Після війни Чубаївка перетворилася на закритий житловий комплекс для одеських китобоїв.
Матеріал підготовлено у межах проєкту «Одеські історії», у якому зібрано історичні факти, архітектурні особливості та маловідомі епізоди з життя Чубаївки. У нарації простежуються етапи становлення поселення, формування меж зони порто-франко, військові події, опис старого кладовища, трамвайної лінії та перехід району до одного з найзакритіших куточків Одеси.
Чубаївка приваблює багатоплановістю свого розвитку. Сучасні котеджі і клубні будинки сусідять із ділянками, чиї історії розпочалися значно раніше сучасного міського ландшафту. За понад два століття цей регіон був козацьким поселенням, сільськогосподарською околицею, територією біля військових казарм та анклавом радянської еліти.
Походження Чубаївки: козацьке поселення
Сучасна Чубаївка — це район Одеси з високими огорожами та приватними маєтками, де цінують приватність понад усе. Проте зовнішній вигляд лише частково розкриває її глибоке історичне минуле. Історія Чубаївки починається наприкінці століття, коли ці землі заселяли чорноморські козаки. Вибір локації був продиктований її вигідним розташуванням: місцевість не була прострілюваною, поруч була прісна вода для коней. Згодом козацький спосіб життя поступився місцем землеробству та городництву.
Назва «Чубаївка» остаточно закріпилася в офіційних документах у 1870-х роках. Раніше цю територію називали Верхнім Малим Фонтаном. На початку XX століття селище складалося з семи безіменних вулиць, пізніше позначених простими номерами — Перша, Друга, Третя та Четверта лінії. Центральна поперечна вулиця, нинішня Жаботинського, раніше мала назву Царська.
Кордон порто-франко і зростання контрабандної активності
1827 рік став визначальним для Чубаївки: місто огородили Третьою лінією порто-франко — зоною вільної торгівлі, межа якої проходила прямо через район. На території сучасної Бригадної було викопано рів і зведено високий вал, а вулиця Недєліна фактично слугувала прикордонною лінією. Це створило нові умови для нелегальної торгівлі та сприяло розвитку контрабанди.
Географічне розташування району стало вигідним плацдармом для цих операцій. Чубаївка межувала з різноманітними ландшафтами: Скаковим полем, військовим містечком, Нижнім Малофонтанським селищем, озером і незайманим степом. На іншому боці були м’ясопереробні підприємства, які згодом дали початок району Черемушки.
Водні умови, повені і міф про катакомби
Чубаївка виникла на місцевості, багатій на підземні води. Місцева верховодка славилася чистотою, що перевищувала якість води нижчих водоносних горизонтів. Проте в часи сильних злив це ставало суттєвою проблемою. Місцеві жителі пам’ятають повінь близько тридцяти років тому, коли рівень води сягав півтора метра, затоплюючи городі і перші поверхи будинків.
Через такі особливості традиційно житлові приміщення будували на другому поверсі. А легенди про розгалужені катакомби під районом спростовують геологія та будівельні факти:
- шар місцевого черепашнику виявився дуже тонким і твердим для масштабних підземних каменоломен;
- Будівельний камінь доставлявся з інших районів — зокрема, з Усатового та Нерубайського.
Старовинне кладовище і курган
Одна з загадок району — давнє кладовище площею понад два гектари, яке в різний час називали Чубаївським, Дмитрівським, Дмитрієводонським, а пізніше — Офіцерським. В центрі кладовища знаходиться давній курган — один із двох подібних насипів, що збереглися біля Одеси. Більшість таких пам’яток зруйнувала забудова, а Чубаївський курган досі не підлягав археологічним дослідженням.
Найдавніша дата на козацькому кам’яному хресті — 1821 рік. Спочатку цей цвинтар мав статус сільського, а згодом довкола нього почали будувати дачі для відставних військових. У 1950-х кладовище закрили, а поруч з’явилося Офіцерське містечко. Нові поховання радянських військових іноді накладалися на старі могили, що й закріпило за цим місцем назву «Офіцерське» серед місцевих мешканців.
Із цим місцем пов’язана легенда про Білу даму — примару молодої вдови офіцера, який загинув під час Першої світової війни.
Чубаївська балка та військова спадщина
Колись поруч із кладовищем розташовувалася глибока Чубаївська балка, яку, як свідчать перекази, використали імперські власті для таємних страт революціонерів і бунтівників. Військова присутність у районі була значною: на початку XX століття тут розташовувався 57-й піхотний Модлінський полк, який дислокувався біля сучасної вулиці Ромашкової.
Командир полку Магомет Сулькевич пізніше став прем’єр-міністром Кримського уряду 1918 року, у період конфлікту між кримською владою та урядом Павла Скоропадського щодо контролю над Кримом. Модлінський полк залишив культурну спадщину: військовий капельмейстер Лев Чернецький створив марш «Дні нашого життя», який став широко відомим і прозвучав у джазовій обробці у фільмі Чарлі Чапліна «Нові часи».
Трамвайний проєкт, скандал і будинок початку XX століття
На початку XX століття Чубаївка мала шанс отримати новітній транспорт — електричний трамвай. Бельгійська компанія планувала прокласти лінію вулицею Неділіна. Однак маршрут було змінено, і лінію перенесли на іншу вулицю. Преса звинувачувала міського депутата Полякова у лобіюванні власних інтересів — нібито він прагнув наблизити трамвай до своєї дачі.
26-та трамвайна лінія працювала нестабільно: часто ламалася, а в липні 1914 року блискавка пошкодила дроти.Через це пасажирам доводилося орендувати велику колимагу, щоб дістатися до міста. Залишками того часу є архітектурні пам’ятки: бельгійська трамвайна зупинка на розі Чубаївської та Одеської громади і трамвайна підстанція «Аркадійська» 1910 року на Фонтанській дорозі, спроєктована архітектором Адольфом Мінкусом.
Важливою пам’яткою є кам’яний особняк на вулиці Недєліна, 57, побудований 1905 року у селроціким господарем Францом Венцлавеком. Це єдина офіційно підтверджена дореволюційна садиба, що збереглася в історичній Чубаївці.
Юхим Геллер — шаховий геній без корони чемпіона
Одна з вулиць району носить ім’я Юхима Геллера – одного з найсильніших шахістів XX століття, який здобув низку перемог над видатними гравцями свого часу. Він демонстрував позитивний баланс у поєдинках з Михайлом Ботвинником, Василем Смисловим та Тиграном Петросяном, часто також перемагаючи Боббі Фішера. Незважаючи на успіхи, Геллер так і не здобув титул чемпіона світу, зате залишився в історії як один із найсерйозніших претендентів на шахову корону свого часу. Поруч із вулицею Геллера розташована аптека №13 для дорослих, історія якої розпочалася ще в 1950-х роках.
Як Чубаївка перетворилася на район китобоїв
Після Другої світової війни відбулася чергова трансформація Чубаївки, яка набула статусу заможного й закритого житлового анклаву. Визначальну роль відіграла китобійна флотилія «Слава», що діяла в Антарктиці. Капітани, гарпунери та старші офіцери отримували значні заробітки та придбавали нерухомість у цьому районі
На тлі загального радянського дефіциту тут з’являлися просторі будинки з підвищеними стандартами комфорту. Моряки привозили з рейсів імпортну сантехніку, меблі, насіння та саджанці екзотичних рослин. У подвір’ях серед парканів росли магнолії, рідкісні сорти троянд і араукарії, що сформувало особливий стиль району — приватний і багатий.
Від радянських китобоїв до сучасної еліти
Після розпаду Радянського Союзу власниками будинків колишніх кітобостали стали еліта: бізнесмени та представники влади. Район зберіг статус приватності та високий рівень життя. Проте земля в цьому районі стала причиною нових суперечок, оскільки забудовники прагнуть будувати клубні та преміум-класу багатоквартирні будинки, об’єднуючи земельні ділянки та змінюючи їхнє цільове призначення.
Частина місцевих мешканців виступає проти такої забудови, прагнучи зберегти традиційний вигляд району та його історичний характер. За високими парканами сучасних будинків видно сліди зовсім іншої Чубаївки — козацького поселення, території порто-франко, військових містечок, стародавнього кладовища, трамвайної лінії та радянської китобійної верстви. Саме ця багатошаровість і робить район цікавим для тих, хто хоче відкрити приховану історію Одеси.
Матеріал підготовлено за даними ТЕПЛОДАР.BIZ.UA.